Бажання мати стосунки за часи війни не лише не зникло, але й посилилось. Адже відчуття захищеності, заспокоєння та турботи — це те, чого не вистачає багатьом з нас.
Проте бажання не завжди означає успішну реалізацію. Втома від війни й травматичних подій позбавляє нас необхідних для стосунків ресурсів. І наші прагнення знайти стабільного партнера часто завершуються безрезультатно.
Онлайн-платформа психотерапії TreatField та психотерапевт Ілля Полудьонний відповіли на питання, чому не вдається побудувати стосунки під час війни та чи є в цьому наша провина.
Чому не можу мати стосунки — основні причини
Під час війни нормальні механізми стабілізації суспільства не функціонують. Адже травмованих та скривджених війною людей зі своїми переживаннями та проблемами надто багато, аби всі вони мали достатньо сил підтримувати інших.
А будь-які стосунки потребують великих ресурсів, аби вислухати людину, допомогти їй справитися зі стресом, втішити та дати надію.
Пошук партнера завжди починається з преконтакту — стадії, коли люди знайомляться та висловлюють зацікавленість одне в одному. Але як щиро цікавитися життям іншого, якщо на це просто немає сил?
Ми очікуємо турботливу та емоційно ресурсну людину, яка стане нашою втіхою, а знаходимо зазвичай таку ж скалічену та втомлену, яка потребує ресурсів від нас.
Преконтакт — дуже тривожний період, час вибудування безпеки, повільного зближення та невизначеності.
Але якщо у мирний час невизначеність, супроводжувану азартом та фліртом, легко винести, то під час війни навпаки хочеться розуміння та навіть передбачуваності.
Тож з преконтакта одразу хочеться перестрибнути на наступний щабель стосунків — стабільних, нормальних та зрозумілих.
Але на практиці це означає такі стани:
- обговорили як справи й вже втомилися;
- не розумію, чого він/вона починає “морозитися”;
- хочеться одразу жити так, наче ми в стосунках вже рік.
Люди в таких ситуаціях стають дуже різкими, починають пропонувати перейти на іншу стадію стосунків занадто швидко, спричиняючи дискомфорт для іншого партнера.
Як “морозитися” стало новою нормою суспільного життя
“Морозитися” — це зникнення з контакту без попереджень та пояснень. Ця поведінка стала нормою у воєнні часи й трапляється і тоді, коли ми будуємо нові стосунки та намагаємося підтримувати старі.
В довготривалих стосунках це стається тоді, коли напруга супроводжувала пару протягом довгого часу. Але на обговорення та пропрацювання емоцій в обох партнерів немає ні сил, ні бажання.
Чарівного розв’язання цієї проблеми немає. Щоб зрушити з цієї точки, треба мати достатньо енергії. Вона своєю чергою з’являється тоді, коли ми намагаємося адаптуватися під реалії.
Але справжня адаптація чекає на нас попереду, впевнені в TreatField:
Потенціал для адаптації ще великий, і його основний об’єм ще попереду. Наприклад, ми тільки почали відчувати реальну втому та вчимося боротися і жити з цим.
Що точно не слід робити, аби залишитися в гармонії з собою
Тож тепер, коли трохи зрозуміліше, чому не виходить побудувати стосунки під час війни, час дізнатися, що робити далі. А точніше, точно не робити, аби не погіршити своє становище.
По-перше, не треба сприймати ігнорування та різкість інших на власний рахунок. Найімовірніше, причина у виснаженості, бажанні проскочити преконтакт та нездатності емоційно вкладатися у спілкування.
По-друге, не забувати, що найкращі стосунки — це ті, де можна максимально бути собою: зникати, не відразу відповідати, бути втомленим, тривожитися і навіть горювати.
Тобто не бути щомиті ідеальним та відповідати завищеним очікуванням інших.
А детальніше про те, як зберегти стосунки під час війни ми розповідали в матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!