“Нас із тобою тепер троє” — не завжди про вагітність чи форму стосунків за згодою всіх партнерів. Інколи між закоханими стають треті особи, які прагнуть допомогти, порадити, прокоментувати чи налагодити чужі стосунки.
Та чи справді “третій” — не зайвий? Чому рідні “влізають” у ваші стосунки та чим це загрожує, редакція Вікна-новини розпитала в психологині Валерії Бикової.
Експертка розповіла, чому інколи нам простіше “втягнути” у пару когось третього та про що це говорить.
Чому рідні влізають у стосунки?
Психологиня Валерія Бикова пояснює, що таку ситуацію можна ще назвати так званим трикутником.
— Причина, чому ми тяжіємо до залучення третіх осіб в спілкування пари, досить проста: трикутник — більш стійка фігура, ніж діада (пара). І навіть коли це не коханець чи коханка, функції, які третій виконує в парі, досить схожі — це зниження напруги й можливість не конфронтувати з партнером напряму, а робити це через третю особу.
Наприклад, ти злишся на партнера/(-ку), але не можеш прямо і щиро про це поговорити. Коли вас лише двоє, у тебе є дві опції: сказати про те, що тебе непокоїть, і зустрітися з реакцією партнера(-ки), або ж втримати свої переживання, щоби не зустрічатися з цим.
Перша опція може лякати, якщо в парі немає навичок прояснювати та говорити на складні теми. Друга — довго так протриматися важко, бо коли забагато втримуєш, рано чи пізно воно виллється назовні, а ще гірше — вибухне.
Тому ми можемо інколи обирати сказати про те, що нас бентежить, не партнеру(-ці), а комусь третьому — друзям, батькам, брату чи сестрі.
Комусь, кому можна “безпечно” розповісти про свої переживання: ти поділився/(-лась), не тримаєш це в собі, напруга знизилась і стосунки з партнером/(-кою) — в безпеці, не треба говорити про складне.
Це непоганий механізм, якщо не використовувати його на регулярній основі, — каже психологиня. — Бо очевидно, що якщо ніколи не доносити партнеру, що тебе турбує, то і в стосунках нічого не змінюватиметься.
Як це може нашкодити?
— Якщо близька людина тебе вислуховує, співчуває, радить — там, де ти про це просив/(-ла), — це все ще не є “стосунками на трьох”.
Трикутник з’являється в місці, де одна людина комунікує з іншою через третю.
Тобто коли ти жалієшся на щось сестрі, і потім вона це в якійсь формі доносить твоєму партнеру/(-ці). Або ж хтось з батьків замість того, щоби прямо прояснити щось із твоїм партнером/(-кою), де в них виникає напруга, роблять це через тебе, — пояснює Валерія Бикова.
Ніяка інша людина не може самостійно “стати” між партнерами, їй для цього потрібна допомога когось із пари. Активно влазити, коментувати, радити можна до нескінченності, проте якщо пара на це “не ведеться”, трикутник не утворюється.
Якщо ж пара включається у гру і починає транслювати думку третього своєму партнеру(-ці) та/або використовувати третього, щоби ця людина комунікувала між партнерами, тут ми отримуємо так званий трикутник Карпмана.
Тут хтось виступає в ролі Агресора (або Контролера), хтось стає його Жертвою, а третя людина включається з позиції Рятівника.
Це процес, у якому напруга постійно циркулює по колу, учасники змінюють ролі між собою, а проблема не розв’язується. Рятівник, рятуючи Жертву, в певний момент перетворюється на Агресора, Агресор в цей момент стає Жертвою, а Жертва починає рятувати колишнього Агресора.
Психологиня додає, що в такій стійкій системі стосунки можуть існувати роками, а проблеми не зникатимуть.
— Саме в цьому небезпека трикутників — вони забирають багато сил, виснажують і можуть заважати дійсно розв’язати складність, яка існує між людьми. Адже труднощі мають обговорюватися та розв’язуватися напряму між двома партнерами або між третьою особою та кимось одним із пари.
Як екологічно відмежувати свою родину від такого втручання?
Перше, що радить зробити психологиня — це все ж таки самостійно не залучати близьких в трикутник, вчитися комунікувати з партнером(-кою) напряму і вирішувати складнощі, які виникають в парі, вдвох.
— Якщо хтось з близьких занадто активно коментує ваші стосунки, радить вам, що робити, або ж “включається” у сварки чи прояснення, які відбуваються між тобою з партнером/(-кою), потрібно запитати їх: що саме вони таким чином роблять?
Третя особа хоче убезпечити когось із вашої пари? Потурбуватися? Захистити? Підтримати? Навчити?
Допоможи собі і їм усвідомити, що зараз відбувається. У цьому місці можна подякувати їм за прояв любові та бажання допомогти й розповісти зі свого боку, чи ти та твій/(-оя) партнер/(-ка) цього дійсно потребуєте в цих ситуаціях, і чи в такій формі вам це підходить, допомагає.
Також варто вчитися вирівнювати взаємодію, — радить Валерія Бикова та пояснює, як це правильно робити.
— Наприклад, якщо батьки партнера/(-ки) тобі кажуть щось на кшталт: “Щось він/вона нам рідко дзвонить, поговори з ним/нею”, замість того, щоби брати на себе роль медіатора і передавати потім це партнеру(-ці), спробуй повернути цю відповідальність і випрямити взаємодію: “Знаю, що він/вона вас любить і цінує. Чи говорили ви самі з ним/нею, що вам не вистачає уваги?”
Усі способи й механізми взаємодії, які ми природно використовуємо, не є самі по собі ані поганими, ані добрими.
Вони виникли не просто так, бо допомагають розв’язувати певну проблему: наприклад, знизити напругу, коли немає сил прояснити ситуацію прямо. Тому не варто ставити собі на меті ніколи не потрапляти в трикутники у стосунках.
Важливо розуміти, як вони влаштовані, та помічати, коли такі стосунки починають завдавати більше шкоди, ніж приносити користі, — висновує психологиня.
До того ж варто пам’ятати, що невміння правильно комунікувати та конфліктувати у парі також призводить до того, що участь у стосунках починають брати й інші люди. Раніше ми розповідали тобі про мистецтво ведення конфліктів, аби не зруйнувати зв’язок з людиною.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!