Українське суспільство всю свою історію гартувалося та виступало проти силової влади росіян. Зараз, за більш ніж дев’ять років війни та рік від розгортання повномасштабного наступу росіян, українці кажуть: сусід нікуди не зникне, тож варто навчитися жити з росіянами під боком.
Але як це — бачити ворога за менш як 300 м від тебе? Журналісти The New York Times розповіли та показали, що переживають українські військові “на нулі”.
Українські військові називають це нульовою позицією. Військовий 79-ї десантно-штурмової бригади Богдан бачить свого ворога неозброєним оком. Росіяни копають біля позицій. Бо щоб вижити тут, треба копати.
А щоб уразити ворога, треба взяти кулемет та вистрілити з-за мішків із піском. Богдан це робить професійно та холоднокровно. Залп відповіді — тиша.
Окопна війна — вона ж траншейна війна, або позиційна війна, передбачає ведення бойових дій на суцільних ділянках фронту. Як правило, в окопній війні характерними є щільні війська та інженерне забезпечення позицій. Основна мета такої війни — зберегти зайняті позиції та виснажити противника як у фізичному, так і в економічному сенсі.
Військовий експерт Олександр Коваленко пояснює, що така війна характеризується короткими атаками, а самі воєнні дії не дають значного результату.
Це крайня точка лінії фронту на Сході України. Тут, серед степів, є безліч способів убити чи бути вбитим.
Над головами постійно гудуть ворожі гелікоптери та розвідувальні БПЛА, а будь-якої хвилини може початися наступ російської піхоти.
Depositphotos
Біля Мар’їнки росіянам не вдалося нічого захопити. Однак саме місто перетворилося у згарище. Не зумівши прорвати українські лінії там протягом майже року, росіяни переглянули свою тактику: тепер вони невеликими штурмовими групами намагаються пробити діри в українській обороні.
Про це свідчить російський посібник, який захопили українці.
Журналісти кажуть: коли побували в окопах “на нулі”, стало зрозуміло, чому ворогам так важко прориватися в укріплені траншеями місцини. Та разом з тим важко й оборонятися від постійних наступів росіян. Це видно по затуманених та залитих кров’ю очах українських бійців.
Військові зізналися, що на цій війні готові померти, бо йдеться про виживання не лише для них, а й для цілої нації. 79-й є одним з елітних підрозділів України, і його сили билися з росіянами в степах, лісах та зруйнованих містах.
Українські військові називають ці групи гарматним м’ясом через високий рівень знищення.
Українські бійці, які були свідками атак зблизька, кажуть: росіяни часто відправляють першу хвилю піхоти на штурм траншеї, знаючи, що вони будуть убиті. Російські спостерігачі фіксують вогневі позиції українських військових і відкривають по цих місцях шквал мінометів і артилерії. Потім набігає друга хвиля російської піхоти, намагаючись проникнути в траншею.
Це жорстока тактика, яку більш як століття тому впізнали б військові Першої світової війни.
Getty Images
Попри все, росіяни раз у раз намагаються прорвати українську лінію оборони. Часто це робиться бронетехнікою та танками. За словами українських військових, ворог усе ще розраховує на масовий штурм.
Українці розуміють, що такий день все ж настане. І тоді вони готові також піти у відкриту, пряму атаку на ворога.
Для того щоб краще орієнтуватися у справах на фронті, радимо тобі слідкувати за актуальною картою бойових дій в Україні. Її ми щодня публікуємо на нашому сайті.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!