Україна два роки виходить на головні площі міст із закликами звільнити полонених. Їх тисячі. Останні обміни відбувалися давно. Когось Росія просто не віддає, хтось — вважається зниклим безвісти, про долі багатьох — невідомо нічого.
Серед полонених українців багато не лише військових, а й цивільних. Деякі з них були у місцях відбуття покарань, тож не мали можливості на порятунок від ворога. Про них майже не говорять, і це проблема.
Ухвалених законів, які б спрощували долі цих людей, нині немає, як і повернень ув’язнених Україною своїх громадян теж. Багато з них ув’язнені понад 10 років, значна кількість — потрапила у російську неволю після 24 лютого 2022.
Цим матеріалом ми хочемо підсвітити наявну проблему для держави, законотворців, правозахисних організацій, українців — щоб боротися за кожного “свого” у лапах ворога.
Вікна-Новини звернулися з запитом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щоб дізнатися більше про те, скільки цивільних та військових полонених незаконно утримуються у РФ, чи роблять щось для їхнього звільнення міжнародні організації і які механізми повернення наших громадян.
Скільки українців незаконно утримують у полоні РФ
З відповіді, яка надійшла Вікнам від Секретаріату, вдалося дізнатися, що облік інформації про людей, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ, у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не ведеться.
Проте за даними СБУ, до початку повномасштабної війни на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей у незаконному ув’язненні перебували 314 громадян України, з них 44 військовослужбовці та 33 жінки. Ще 258 осіб вважалися зниклими безвісти.
Дані різняться, адже керівник ГО Захист в’язнів України Олег Цвілий повідомляв, що під час окупації росіянами Криму, частин Донеччини та Луганщини, близько 15 тис. в’язнів залишилися без допомоги.
А під час повномасштабного вторгнення — у такій ситуації опинилися ще близько 3 тис. українців, більшість з яких етапована до РФ.
Незаконне ув’язнення тут — українці, які були ув’язнені до початку збройної агресії РФ проти України у 2014 році та лишилися в тюрмах під час окупації, а також українці незаконно утримувані та ув’язнені росіянами після 2014 року.
Фото: Unsplash
У більшості ув’язнених давно сплив термін покарання, проте росіяни лишають їх у тюрмах, катують та змушують воювати на своєму боці. Важливість цього питання — колосальна. Ув’язнені українці на тимчасово окупованих територіях мають бути прирівняні до полонених.
Вони не мають можливостей комунікації зі своєю країною, рідними та близькими, про їхній стан нічого не відомо. Після початку повномасштабної війни кількість українців, що перебувають у незаконному ув’язненні на тимчасово окупованих територіях, могла суттєво зрости.
За даними, що були отримані від Національного інформаційного бюро, станом на кінець 2023 року обліковано 16 654 цивільних, яких незаконно утримує РФ, з яких понад 14 тис. осіб перебувають у пошуку, щодо 1662 осіб наявна інформація про позбавлення свободи.
За даними МВС, нині понад 52 тис. людей перебувають у розшуку з початку повномасштабної війни, серед них понад 3 676 — діти.
Що було зроблено для повернення
Уповноважений скеровує зафіксовані факти порушень прав людей до компетентних органів. Водночас він розглядає наявні та шукає нові можливі механізми повернення цивільних та незаконно позбавлених свободи на підконтрольну Україні територію.
Світова спільнота перебуває у контексті українських полонених — заклики до повернення депортованих дітей, цивільних осіб та військовополонених лунали у лютому на Форумі Україна. Рік 2024, а також на зустрічі Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних РФ цивільних осіб.
На зустрічі 52 учасники з усього світу підтримали Україну у прагненні повернення депортованих та поневолених цивільних.
Робоча група за звільнення незаконно утримуваних РФ цивільних була створена цьогоріч при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. У квітні 2024 відбулася презентація напрямків діяльності та завдань групи.
Щодо гуманітарних ініціатив, у тому числі пов’язаних із поверненням цивільних, зокрема дітей, Уповноваженим проводиться постійна робота з міжнародними інституціями з прав людини, а також урядами країн-посередниць, — йдеться у відповіді на запит.
Проте нашим європейським та світовим партнерам слід бути більш рішучими у своїх діях, і займатися не лише словесною підтримкою. Останнім часом активно до повернення цивільних і дітей з окупації та території РФ долучився Катар. Сподіваємося, що цей приклад почнуть наслідувати й інші держави.
Позиція Міжнародного Червоного Хреста
Українці вже звикли до “глибокої стурбованості” від величезних та найважливіших організацій світу. Здавалося б, вони мають стільки можливостей та способів урегулювання світових проблем, але віддають перевагу дотримуватися нейтралітету, щоб “догодити” невідомо кому.
За отриманою інформацією від Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, представники Міжнародного комітету Червоного Хреста підкреслюють нейтральний статус організації.
При цьому МКЧХ не виявляє наполегливості у реалізації власного мандату на території країни агресора та тимчасово окупованій території України.
Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець інформує МКЧХ про всі випадки порушення норм міжнародного гуманітарного права, аби Червоний Хрест вживав заходів захисту українців в окупації та на території РФ. Проте організація поки лишається малоефективною з цього боку.
Схожої думки дотримується і Лубінець, адже зазначається, що питання підвищення ефективності порушується майже під час усіх міжнародних заходів.
Фото: Unsplash
Під час зустрічей з керівником Центрального бюро з розшуку МКЧХ з питань, пов’язаних із міжнародними збройними конфліктами між Росією та Україною Душаном Вуджасаніном, була обговорена важливість ідентифікації та підтвердження українських полонених у РФ та потреба виконання Росією норм Женевської конвенції — зокрема про інформування про стан здоров’я, місця утримання полонених та вироки, винесені їм.
Крім цього, МКЧХ нагадали про те, що не всі українські військовополонені мають можливість листування, а цивільні — узагалі не мають утримуватися у полоні.
Під час зустрічі з Президенткою Міжнародного Комітету Червоного Хреста Мір’яною Сполярич було обговорено шляхи отримання доступу МКЧХ до місць утримання українських полонених і цивільних заручників, створення змішаної медичної комісії країною-агресором, а також спільних моніторингових візитів у Росії омбудсманами різних країн з представниками МКЧХ.
Уповноважений закликав Президентку вимагати від Росії дотримання Женевської конвенції.
Позиція російського омбудсмана
На питання, яка позиція у російського омбудсмана та чи є певні домовленості з країною-агресоркою про повернення наших громадян, ми отримали таку відповідь:
— Уповноважений неодноразово пропонував російській стороні механізми повернення в Україну цивільних громадян. Натомість такі ініціативи або ігноруються російською стороною, або процес реалізації досягнутих домовленостей затягується.
Напрацювання механізмів повернення наших громадян
Для швидшого повернення цивільних громадян з РФ триває співпраця з громадськими правозахисними організаціями у форматі Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.
Водночас представники громадських правозахисних організацій запрошені до створеної Робочої групи за звільнення незаконно утримуваних РФ цивільних осіб для єдності, координації та оптимізації зусиль щодо повернення ув’язнених українців додому.
Для швидшого повернення та адаптації цивільних та військовополонених потрібні нові ухвалені закони. З огляду на те, що право законодавчої ініціативи належить президенту, народним депутатам та Кабміну, Уповноважений ВРУ не може ініціювати законопроекти.
Тож саме нардепам, КМУ чи президенту України необхідно розробити та ухвалити закони, які б сприяли швидшому поверненню цивільних та військових з полону, запровадження коефіцієнтів зменшення покарань тим, хто ув’язненим потрапив в окупацію, визначити шляхи повернення та адаптації українців, що понад 10 років провели у незаконному утриманні у РФ тощо.
Таких законів немає, хоча війна триває понад 10 років. Україна має подбати про своїх громадян, які лишаються роками у полоні — без зв’язку, в нелюдських умовах, зі щоденними катуваннями. Бо хто це зробить за нас?
Раніше ми розповідали, як суспільство може допомогти військовим після полону.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!