Фармацевти — без перебільшення справжні герої. Під час пандемії коронавірусу та повномасштабної війни вони продовжують працювати навіть під обстрілами, щоб допомагати українцям.
Їхня робота надзвичайно важка фізично та психологічно, але хто, як не вони, були б для нас добрими порадниками та інколи навіть психологами?
У День фармацевта, який цьогоріч святкують 17 вересня, ми поговорили з фармацевткою та блогеркою Яною Українською про будні в аптеках та специфіку роботи.
— На жаль, до фармацевтів люди звертаються набагато частіше, ніж до лікарів, тому за зміну можна наслухатись дуже різних запитів. Найчастіше це “а порадьте щось від…” — тут і не перелічити.
Ще одне часте питання — “а у вас точно не підробка?” Також нерідко питають, як нам той чи інший препарат, чи пробували ми його. Це трохи абсурдне запитання, бо ми ж не на дегустації препаратів.
— Тут що не день, то може бути якийсь каламбур. Часто буває, що клієнти плутають назви препаратів та вигадують нові, що й не здогадаєшся, який препарат насправді людина мала на увазі. Таке собі поле чудес.
Також часто плутають спосіб застосування. Наприклад, ректальні свічки жують, а таблетки, які треба ковтати, навпаки — сунуть собі в дупцю.
Фото: yana.uk / Instagram
— На ногах. На зміні ти і вантажник, і фасувальник, і фармацевт, і продавець (як нас часто люблять називати клієнти аптеки), і касир, і прибиральник, і психолог — така собі збірна солянка.
Особливо, якщо ти працюєш у великій прохідній аптеці, то часу присісти чи пообідати немає.
Уся зміна проходить у неймовірному темпі: прийняти товар, розкласти, відпустити людей, підтримувати чистоту на поличках та в торговому залі, слідкувати за температурою та вологістю, перевіряти терміни дійсності препаратів.
При цьому справді хочеться мати хоч десять хвилин, щоб спокійно посидіти.
— Коли нас називають будь-як, але не фармацевтами: касир, продавець, “ей ти” й інші варіації. А ще коли не хочуть слухати, коли направляємо до лікаря.
Або коли бісяться на фармацевтів, що ми не продаємо рецептурні препарати. Також коли не мають терпіння і не можуть хоч хвилинку зачекати, поки ти “по вуха” в товарі або просто відійшов водички ковтнути.
— Ніколи не скандалити у відповідь та не вступати в суперечки. За зміну через тебе проходить стільки різних людей, і треба до кожного знайти свій підхід.
Якщо людина конфліктна, то хоч що б ти їй хотів довести — вона тебе не слухатиме. Тому треба просто спокійно вислухати та розв’язати ситуацію, яка виникла, мирним шляхом.
Так клієнт відчуватиме, що його почули, що він та його слова важливі. Варто завжди зберігати спокій.
— Тому що ми не ставимо діагнозів та не призначаємо лікування. Фармацевт може порадити щось із безрецептурних ліків для полегшення стану.
Проте він має попередити, що якщо симптоми не проходять протягом трьох – п’яти днів або є якісь загрозливі ознаки, потрібно обовʼязково йти до лікаря.
— Правильно відпустити пацієнту призначений лікарем препарат: діюча речовина, дозування, форма відпуску тощо.
Слідкувати за нормами відпуску рецептурних препаратів — чи є рецепт, чи правильно він виписаний, чи він дійсний, яку кількість можна відпустити.
Якщо безрецептурний препарат — проконсультувати перед відпуском, поставити всі необхідні запитання, уточнити, чи немає загрозливих симптомів, щоб одразу направити до лікаря тощо.
Також фармацевт відповідає за правильне зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення. Контролює порядок на своєму робочому місці та в торговому залі.
Веде відповідну документацію: від вимірювання температури до обліку строго рецептурних ліків та касового обліку (ми тут ще й трохи бухгалтери).
— Якщо це молодший спеціаліст, то два роки в коледжі після 11 класу школи. Якщо хочеш здобути вищу освіту, то доведеться навчатись протягом п’яти років.
— Хоч як втомлююсь, особисто я завжди жила думкою, що роблю добру справу. Хай які проблемні клієнти не трапляються, завжди знайдеться людина, яка подякує тобі, що саме ти допоміг та порадив — і це неоціненно.
Також класно розбиратись у ліках — це плюсик особисто для себе.
— Як я вже сказала, будні фармацевта — це робота на ногах. Звідси розвивається варикоз, важкість у ногах тощо. Пам’ятаю, як після кожної зміни приходила та лежала догори ногами, щоб зняти напругу та біль.
Також важка робота з людьми. За день через тебе проходять 100-200 людей. Усі вони такі різні! У кожного своя ситуація.
Особливо важко не пропускати через себе всі історії: у когось важка хвороба, у когось померла близька людина, комусь не вистачає коштів на ліки. Складно не нести весь негатив додому.
— У різних аптеках дійсно різні ціни, але це залежить більше від закупівельної ціни у постачальника. Учора закупили, умовно, по 10 грн, а сьогодні — вже по 50 грн.
— Часто відчувається сезонність:
Але незмінним трендом, напевно, залишаються заспокійливі.
— Я б радила не займатися самолікуванням та не купувати те, що порадила сусідка чи подруга.
Не варто скуповувати всі новинки — ми ж не на ринку. Так-так, часто люди приходять в аптеку і питають: “А що у вас нового та хорошого є? Може, мені треба попити?”
Не скуповуйте все, що рекламують, зокрема вітаміни, попередньо не здавши аналізів. До ліків потрібно підходити з розумом.
Проконсультуйтеся з лікарем та не ставтесь до ліків, як до харчових продуктів. Це стосується купи дієтичних добавок. Наприклад, коли людина просто починає приймати препарат, бо всі знайомі так роблять.
Передусім потрібно визначити, чи необхідні ці ліки саме вам.
— Звісно, імпортні оригінальні препарати дієвіші та якісніші. Якщо є змога, то краще обирати саме оригінальні препарати, ніж дженерики.
Але дженерики для того й зроблені, щоб кожен мав змогу придбати необхідну діючу речовину по кишені, скажімо так. І є дійсно якісні українські аналоги, які біоеквівалентні оригінальним препаратам.
З приходом перших холодів наш організм трохи ослаблює свої захисні функції, внаслідок чого дуже легко захворіти. Читай, як підняти імунітет дорослому.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!