Як і властиво кожним геополітичним катастрофам, російсько-українська війна у повномасштабній фазі принесла українцям багато змін. Зрозуміло, що каталізатором стали великі втрати серед військових та цивільних, руйнування інфраструктури й тотальна зміна вектора культурного розвитку.
Зміни торкнулися усіх сфер життєдіяльності. Чи будемо ми говорити про культурний, політичний або будь-який інший фронт? Ні, бо головний фронт країни нині перебуває під щільним вогнем на лінії зіткнення.
Але що стоїть за фізичним фронтом? За культурною діяльністю чи будь-якою іншою справою під час війни? Ми знаємо чимало про волонтерів, бізнеси та організації. Але досі у тіні залишається український кіберпростір.
Як Україна веде кібервійну, чому так важливо говорити про кібервійсько та про що перший у країні фільм про розвиток українського ІТ — про все це редакція Вікна-новини поспілкувалася з ІТ-підприємцем, реформатором та продюсером фільму Перший код Владиславом Савченком.
Владислав Савченко є продюсером фільму Перший код, що розповідає про розвиток української ІТ-сфери від початку незалежності України й дотепер.
Перший код уже був представлений на закритому передпоказі в Україні, був у Польщі й планує підкорити Лондон, Сан-Франциско та увесь світ!
— Ідея полягала в тому, щоб зібрати в одному місці всю історію українського ІТ, бо у нас немає якогось центру інформації чи загальної статті про розвиток цієї сфери в нашій країні. Тому ми захотіли створити проект, який би розповідав про всі болі та перемоги нашої індустрії.
Первинна ідея була — розказати історію.
Владислав Савченко каже: фільмування інтерв’ю розпочали ще у листопаді 2021 року. Після 24 лютого 2022 року проект призупинився, а його актуальність набула нових форм.
Фото:vladyslav__savchenko/Instagram
— На момент початку повномасштабного вторгнення ми перебували на екваторі виробництва. Зрештою, я вирішив продовжити проект, але робити його вже на іншому рівні.
І це неймовірно актуально. Коли партнери з західних компаній відмовлялися з нами співпрацювати або воліли б донатити, але не довіряти нам свої справи — важливо було показати, що попри все ми продовжуємо роботу, — наголошує Владислав.
Зараз ми маємо повноцінну кібервійну, війну роботів. Не можна відділяти її від фізичної війни, бо це також безпека громадян.
Від дронів та інших видів зброї до цифрових даних українців у мережі — з усім цим ми працюємо зараз.
Також продюсер та ІТ-вець каже, що у фільмі команда вирішила висвітлити початок повномасштабного вторгнення для працівників у сфері кібербезпеки. А головне — наголосити, що українська ІТ-індустрія робилася не завдяки, а всупереч.
Фільм також є продуктом, що доводить: Україна є дуже технологічною державою, з інженерними розумами. Ми проходили багато катаклізмів, криз та нестабільностей. Але щоразу українські ІТ-компанії вирішували розростатися та здобувати нові знання.
— Як результат — після перегляду глядачі захоплені, вони зізнаються, що надихнулися Першим кодом і хочуть створювати щось своє попри всі складнощі.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Vladyslav Savchenko (@vladyslav__savchenko)
Допис, поширений Vladyslav Savchenko (@vladyslav__savchenko)
Не обійшлося і без курйозів, які виникли під час фільмування та монтування фільму, зізнається Владислав Савченко. Наприклад, через один такий, команда використала монтаж екрана в екрані.
Я перетворився на якогось кінонаркомана, бо постійно хотів зробити ще і ще краще.
Водночас фільм справді вартий уваги — не лише через складний жанр докудрами, історичну основу та героїв. Музику до фільму написали гурт TVORCHI. За словами продюсера, саме цей саунд ідеально підійшов під тему стрічки.
Показ фільму Перший код на великих екранах країни відбудеться восени. На його виробництво Владислав Савченко витратив $500 тис.
Після передпоказу фільму в Україні команда Першого коду за підтримки художників під керівництвом Андрія Ковтуна відкрила у Києві мурал, присвячений фільму.
У перші дні широкомасштабної війни Владислав Савченко не знав, що далі робити. Він керував десятьма проектами, а бойові дії та ракетні обстріли на всій території країни поставили на стоп ІТ-сферу.
За два роки до цього, у 2020 році, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров казав: “Я гадаю, що роль кібербезпеки трохи перебільшена. Про неї багато говорять, але фактично назвати якісь реальні кейси кіберзагроз мало хто може”.
— Та все змінилося, насправді. Якраз головний меседж нашого фільму про те, що кібербезпека — це головний тренд у світі. А під час війни країна дуже потребує спеціалістів цієї сфери.
Елементарно, кібератака може загрожувати цілому світові. Бо коли ти “хапонув” вірус на телефон, ти втратиш частину своїх даних, і будеш змушений купити новий гаджет. А метою кібервійни є захоплення особистих даних всіх громадян країни.
Нині розробки ІТ-вців реально допомагають виганяти окупантів з нашої землі. Приміром, чат-боти у Telegram, за допомогою яких цивільні жителі могли надсилати інформацію про пересування чи локацію ворожих військ та зброї, а ЗСУ — ефективно винищувати росіян.
Ми точно знаємо, що для росіян було важливо захопити дані всіх людей, що проживають в Україні. Особливо — тих, хто проживає на тимчасово окупованій частині.
Вони використовували лише відкриті джерела — соціальні мережі, наприклад. Але ж всі ці перевірки — це ручна праця, перевірка кожного акаунта. До реєстрів українських їм так і не вдалося потрапити, — розповідає Владислав Савченко.
— Натомість росіяни про свою кібербезпеку якось не сильно дбали. Ми в їхні бази таки змогли зайти. Взагалі, що цікаво — то це мотивація людей тут і там працювати займатися кібервійною.
Бо в Росії люди отримують за це багато грошей, але результату, як такого, ми не бачимо. А в нас це волонтери. І йдеться про тисячі людей насправді.
Разом з тим повномасштабна війна змусила спеціалістів з різних сфер покинути країну та виїхати за кордон.
— Дві речі: реформи в державі — бо ті, хто виїхав в Європу, уже знають, що таке чистота, безпека, ставлення держави й службовців до людей чи бізнесу — та перемога на фронті. Цілком нормально, що люди бояться за своє життя.
Нам просто не можна втрачати з ними зв’язок.
Чисельність населення напряму впливає на розвиток країни та її обороноздатність
Але це вже завдання державних та виконавчих органів. Ми бачимо, що багато людей вже повертаються до України.
Волонтери, що брали чи беруть участь у кібервійні й надалі, також обмежують себе додатковими домовленостями та контрактами.
Наприклад, підписуючи контракт про співпрацю з ЗСУ, одним із можливих пунктів може бути погодження на невиїзд з країни на кілька років після закінчення війни, обов’язковим є пункт про нерозголошення щодо цієї роботи.
— Зрештою, тут головна функція — не нашкодь. Тобто, говорити можна, але так, щоб це не вплинуло на ситуацію зараз. Але таких кейсів є просто тисячі: від легких до надскладних. Наприклад, наші розробники розробляли програмки-антивіруси та закидали їх у російські чати.
Росіяни завантажували, не підозрюючи, що давали нам доступ до фінансової банківської системи РФ. Або за таким самим алгоритмом на девайсах росіян вискакували повідомлення про війну в Україні.
На початку нам здавалося, що від війни в Україні росіян можна відвернути їхніми внутрішніми проблемами: наприклад, влаштувати збій у роботі системи банків.
Pexels
Разом з тим, наше Міністерство цифрової трансформації проводило безліч розмов із кіберкомпаніями інших країн, пояснюючи ситуацію. Через це більшість таких пішли з ринку РФ, наче забравши перед нами паркан захисту їхніх систем, які розробляли іноземці.
Завдань із позитивним для нас результатом — десятки тисяч. Звісно, були всілякі хайпові кейси, коли ламали російські сайти й писали там Слава Україні чи про напрямок російського корабля.
З точки зору ефективності, то це не мало ніякого сенсу. Але ось бойовий дух однозначно підіймало.
Владислав Савченко визнає: навіть такі випадки приносили ефективність, підіймали настрій людей, що тоді, як ніколи, потребували підтримки.
А ще каже, що варто говорити іноземцям про здобутки українського народу, серед іншого — і про ІТ.
— Час руйнувати стереотипи, що українці живуть ледь не в наметах. Українська Grammarly навчає американців лексично правильних конструкцій англійської мови, — висновує ІТ-підприємець та продюсер фільму Перший код Владислав Савченко.
Детальніше про всі етапи фільмування Першого коду, які курйози спіткали команду, про плани на другий фільм та випробування української ІТ-сфери подіями нашої історії, можеш дізнатися із запису інтерв’ю.
Про роботу в ІТ-сфері під час війни та реальні завдання для фахівців, ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та поширюй новини від Вікна-новини в Instagram!