Богдан Шинкарьов — талановитий кухар, переможець МастерШеф 11 на СТБ та професійний гравець в покер. Він ексклюзивно розповів про те, чому залишив професію коміка та як почав грати в покер, про свій шлях на проекті та плани на майбутнє.
Про кар’єру коміка
— Раніше ви пробували себе у сфері стенд-ап гумору. Чому залишили її?
— Я з юності грав у КВК, потім займався стенд-ап комедією, але коли вже підріс трошки й настав час думати про майбутнє, де заробляти, то зрозумів, що сфера гумору в Україні розвинена не дуже добре.
Щоб заробляти гідні гроші для проживання, треба бути у топ-5 — топ-10 в Україні, що не завжди залежить від тебе.
Іноді потрібен просто випадок, щоб тебе помітили. У ті роки я не повірив, що в мене вийде, або, скажімо так, я не готовий був витратити стільки часу, щоб досягти гарного результату.
Я вирішив, що настав час займатися більш серйозними речами.
Будувати свою кар’єру десь, де можна заробити грошей, де можна реалізувати ще інші якісь свої бажання, наприклад, побачити світ.
Покер — це спорт
— Ви казали, що були професійним гравцем у покер. Як ви почали грати?
— Як і завжди, друзі грали просто для задоволення, і я почав цікавитися.
Вивчив правила, потім прочитав кілька статей зі стратегії, прийшов наживо в покерний клуб, потім зареєструвався в онлайн-клубах, і пішло-поїхало.
Досить швидко у мене почало виходити й мені сподобалося. Я почав розвиватися далі.
Зрозумів, що це все насправді легально, що це все більш як спорт, тобто боротьба розуму, де ти сідаєш за стіл і намагаєшся за допомогою логіки та стратегії обіграти інших.
Загалом таке цікаве змагання, такі собі шахи, тільки на гроші.
Мене дуже захопило, особливо, коли виходило, знаєте, такий подвійний ефект.
— Як рідні ставилися до вашого захоплення? Чи продовжуєте грати зараз?
— Так, я продовжую грати й зараз. Менше, тому що я веду блог, готую їжу, думаю про те, як реалізувати себе в кулінарії, як зробити так, щоб мою їжу побачив світ. Але все ще граю.
Я маю ще плани пограти за кордоном, і це перш за все моя робота, яка приносить мені гроші.
Звичайно, рідні та близькі ставилися до покеру не дуже добре. Тривалий час я їм пояснював, доводив, що це спорт, це не завжди пов’язано з азартом.
Доходило до того, що мені доводилося покерні журнали з відомими покерними гравцями підкладати десь у туалеті, щоб вони читали й бачили, що це все велика індустрія у світі (посміхається).
Всі ті стереотипи, які нав’язані якимись абсолютно безглуздими фільмами, це лише стереотипи, й вони далекі від реальності.
Початок шляху на МастерШеф
— Чому вирішили піти на кастинг МастерШеф та як до нього готувалися?
— У мене було лише десь 10-11 днів на підготовку.
Адже з того моменту, як я заповнив анкету і мені відповіли та запросили на кастинг, пройшло дуже мало часу.
Тому підготовка була надто інтенсивною. Я швидко почав крутити пасту, бо ніколи цього не робив, почав приділяти багато часу десертам, щоб спробувати себе у цьому.
Якоїсь миті ти починаєш розуміти, який величезний обсяг знань тобі ще не доступний і ти цим взагалі не цікавився, а для того, щоб проходити етапи успішно, потрібно знати максимально багато.
— Чи допомогли вам навички, отримані під час гри в покер, на проекті? Як саме?
Напевно, найголовніша навичка, якої я набув у покері — це логічне мислення. Точніше, воно в мене було завжди, просто там його розвинув до максимуму.
Тобто кожна дія повинна мати логіку, ти повинен думати трішки наперед, до чого це приведе. Ти мусиш бачити, який ти хочеш результат, і знайти шляхи його досягнення.
Завдяки покеру я можу відкидати непотрібне і концентруватися на головних речах. Це допомагає.
Особливо — зважаючи на те, що ми не просто готуємо їжу, а у нас ще є завдання, додаткові ускладнення, конкурси на логіку, на знання.
Та й у принципі я здобув вміння навчатися. У моїй кар’єрі в покері потрібно навчатися. Покер не стоїть на місці, як і всі знання, їх доводиться постійно заповнювати. Ось це уміння допомогло мені й в кулінарії.
Про проект МастерШеф
— Кого з суддів ви найбільше боялися?
— Та, мабуть, нікого не боявся, бо я їх дуже поважав. Кожен коментар та критика — це ще один шлях до зростання. Може, найсуворішим був Ектор, але це не точно (посміхається).
— Що найважче було на проекті?
Найважчим був графік зйомок. Це був такий марафон, який вимагав дуже багато фізичних та моральних сил.
— Яка страва була найнезвичайнішою, яку ви готували?
— Найцікавіша страва, яку я готував — це страва з крові.
Коли я був на битві чорних (фартухів — ред.), мені треба було приготувати щось смачне з крові. Я сам не очікував, що в мене вийде, але все вийшло.
Знання, трохи творчості — вуаля, можна зробити смачною навіть кров.
— З ким більше подружилися і чи підтримуєте зв’язок зараз з кимось з учасників?
— Найбільше на проекті я потоваришував із Яною та Віталіною. Це люди, які були мені близькі за духом. Ті крихти вільного часу, які в нас були, ми проводили завжди разом.
Я досі спілкуюся з ними. Ми живемо в різних містах, тому бачитися виходить не часто, тільки коли я приїжджаю в Київ. Але завжди, коли я тут, ми намагаємося знайти час. Дуже сподіваюся, що продовжимо спілкування і далі.
— Як ви готувалися до фіналу, адже здавались упевненим у своїй перемозі?
Я, швидше, дуже сподівався на свою перемогу і ззовні намагався висловлювати впевненість (сміється).
Але, звичайно, в глибині душі було багато різних сумнівів: чи вийде, чи все сподобається, а що буде в інших.
Хвилювався і дуже нервував, але намагався триматися стійко і не відводити погляд, щоб ніхто не побачив моїх сумнівів.
Мені здається, що зайва впевненість завжди заважає, вона переростає в самовпевненість, тому тут важливо знаходити баланс, щоб усе вийшло.
Але, звичайно, коли все вийшло і ти тримаєш цей кубок — це дуже радісно.
Що було після перемоги
— Чи спілкувалися ви з попередніми переможцями до або після проекту? З ким та про що?
— Вже після перемоги багато хто привітав, звичайно, у соціальних мережах. Особисто я поки що познайомився лише з Євгеном Клопотенком. Ми записували з ним спільний прямий ефір, дуже прикольно вийшло.
А в соціальних мережах привітала і Яна Балог, і Сергій Батумський, і Пава, написав і Віктор Шайдецький, і Юля Красота, і харків’янка Настя Кобиляцька. Загалом, багато людей. Було дуже приємно.
До проекту я не був ні з ким знайомий. Заочно — з Юлею Красотою, через п’ять рукостискань, і під час проекту, через Віталіну Мкртчян, познайомився з її чоловіком Аліком.
Ми досі спілкуємося. Я дуже люблю людей з почуттям гумору.
Сподіваюся, зможу познайомитись і з багатьма іншими учасниками. Можливо, щось придумати разом.
Дуже багато було крутих та талановитих учасників, за яких я вболівав по ходу сезонів.
— Як минули перші тижні після закінчення проекту? Чи важко було повернутись на звичайну кухню?
— Були і плюси, і мінуси після повернення на домашню кухню.
По-перше, все під рукою, не треба бігати в комори ні за продуктами, ні за девайсами.
Але, по-друге, звичайно, місця обмаль, не вистачає, куди що поставити, девайсів професійних не вистачає, тому тут такий баланс.
Про нові плани щодо відкриття закладу
— На кастингу ви говорили, що хотіли б відкрити свій заклад, де буде проста та зрозуміла кухня. Чи змінилося це рішення зараз? Можливо, ви захотіли змінити концепцію?
— Звичайно, МастерШеф змінив моє сприйняття.
Мені хочеться залишити цей момент смачної та зрозумілої їжі, але, крім того, хочеться дивувати.
Хочеться знайомити людей з якимись цікавими інгредієнтами, якось по-новому підходити до продуктів та їхньої обробки. Загалом зі зростанням знань виникає більше бажання робити щось незвичне та унікальне.
Українці — теж великі молодці
— Чи є у вас кумир у кулінарії, на кого ви хотіли б рівнятися?
— Є дуже багато класних прикладів за кордоном, я їх навіть не перераховуватиму, їх нескінченна кількість.
Але насамперед у нашій країні теж є люди, які великі молодці. Це судді: Ектор, Оля та Володимир.
Є дуже хороший шеф-кухар з Харкова — Володимир Ташаєв. Мені дуже подобається його робота.
Насамперед я люблю розумних кухарів. Я вважаю, що дуже важливо підходити до всього з розумом. І ця ось квінтесенція таланту та розуму дає неймовірні результати.
Це я бачу у Володимира Ташаєва, і в Ярославського, і в Ольги, і в Ектора. Це ось той баланс, на який я завжди хочу рівнятися. Коли творчість поєднана з раціональністю та розумом. Тоді виходить просто вау-ефект.
Що хотілося б змінити
— Чи маєте ви амбіції міняти щось в українській галузі харчування, як Євген Клопотенко?
— Мені ще потрібно здобути багато знань та досвіду для того, щоб ставити перед собою такі серйозні завдання (посміхається).
Можливо, якщо колись, наприклад, Євген запропонує мені таку колаборацію, то ми попрацюємо разом з цього приводу.
— Які стереотипи щодо кулінарії ви хотіли б розвіяти серед українців?
— Насамперед я хочу навчити людей куштувати різну їжу, не фокусуватися лише на тому, що вони вже знають.
Стабільність — це дуже добре, але мені здається, що їжа настільки різноманітна, що завжди потрібно намагатися розширювати свій кругозір.
Особливо, коли ти йдеш до закладу. Я абсолютно не розумію людей, які замовляють у закладах те, що вони можуть приготувати вдома.
Я завжди в ресторані замовляю те, що або не вмію готувати, або те, про що ніколи не чув, або готувати складно. Останнім часом я дуже часто готував своїм друзям щось незвичне.
Вони вже зараз кажуть: “Як круто, що ти відкрив нам бажання куштувати постійно щось нове”.
Поради для майбутніх учасників МастерШеф
— Які поради та настанови ви могли б дати майбутнім учасникам МастерШеф?
— По-перше, я хотів би побажати всім не боятися ризикувати, не боятися подати заявку на кастинг.
Дуже багато людей мені написали, що також хочуть йти на проект, але не вірять у свої сили.
Мені здається, не так складно подати заявку та подивитися, що з цього вийде.
А для тих, кого запросять на кастинг — звісно, треба навчатися. Не треба думати, що тих знань, які ви отримували для домашньої кухні, вистачить, щоб усіх перемогти.
Потрібно навчатись щодня, і навіть після перемоги. Коли хтось стане переможцем МастерШеф 12, 13, 14, 15, потрібно буде не зупинятися, а вчитися, вчитися і вчитися.
Яка мрія у Богдана Шинкарьова
— Про що мріє переможець МастерШеф-11 Богдан Шинкарьов?
Я мрію прожити щасливо. Щасливо — це дуже великий комплекс всього.
Щоб у сім’ї все було добре, щоб кар’єра просувалась. Щоб міг з радістю щоранку йти на роботу та надихатись новими ідеями.
Отримувати достатньо коштів, щоб не турбуватися про завтрашній день. Щоб була сім’я здорова та ще багато всього.
Дуже хочеться отримати задоволення від кожного дня, саме тому я пробую в житті щось нове, щоб постійно підживлюватися цим почуттям.
— Якби ви мали змогу прибрати зі світу щось, що зникне назавжди, що б це було і чому?
— Якщо брати одне і назавжди, то, швидше за все, свій живіт, дуже зручно було б — раз і все. Не треба займатися спортом, на дієті сидіти, клас! (сміється)
Але якщо серйозно, то людську дурість. Тому що через неї у нас багато проблем, конфліктів та розбіжностей у світі.
Нагадаємо, вже 22 січня о 19:00 на СТБ на глядачів чекає прем’єра МастерШеф. Битва сезонів. Найяскравіші учасники минулих сезонів знову зійдуться на головному кулінарному проекті країни, щоб з’ясувати, хто з них найкращий.
Крім того, керівник проекту Андрій Пишний зазначає, що у прем’єрному сезоні глядачі побачать багато зіркових гостей.
На кухні проекту з’являться мами суддів, з якими відбудеться зворушливе та цікаве випробування; в гостях у проекту побуває Потап, судді шоу Україна має талант та інші.
— Один конкурс, який мені запам’ятався — коли герої мали приготувати дуже відомі всім нам страви.
Складність була в тому, що смак має залишитися класичним, а ось візуал треба було змінити до невпізнання.
Є така кулінарна тенденція зараз — переосмислювати страви, що вже полюбилися. І ось у цьому конкурсі учасники так переосмислили борщ, шубу та голубці, що я замислився, чому у нас досі немає мішлен, адже результат на тарілках був просто захмарним, — каже Андрій.
Також раніше відомий суддя МастерШеф Ектор Хіменес-Браво розповів, як не прогоріти у бізнесі. Читай, що Ектор Хіменес-Браво розповів про ресторанний бізнес та кредити.