З початком війни кількість сексуальних злочинів в Україні стрімко зросла — через повномасштабне вторгнення Росії. Російські окупанти масово ґвалтують жінок на тимчасово окупованих територіях, і станом на початок липня лише офіційно було зафіксовано 124 звернення про сексуальні злочини.
Жінки, що пережили насилля, потребують моральної підтримки, тож на допомогу їм приходять психологи та терапевти. Однією з них стала Анастасія Діденко — дівчина від початку війни почала працювати в Асоціації жінок-юристок ЮрФем, а також волонтерила.
До війни вона працювала зі злочинами, де злочинцями були представники влади чи бізнесу, тож робота із постраждалими від сексуального насилля була для неї новою.
У мирному житті ти намагаєшся не пропускати емоції кожного клієнта через себе, а у цій категорії справ це ще важливіше.
Головне, зазначає Анастасія, не відхилятися від юридичного тону розмови: психологи радили не давати оцінних суджень ситуації постраждалої, а надавати лише юридичну допомогу.
Про роботу ЮрФем під час війни
Анастасія каже: з потерпілими вони спілкувалися консультаційно, але офіційних заяв до відповідних органів ніхто не надавав через психологічну неготовність. Навіть самі юристки не ділилися між собою кількістю звернень до них — усі справи були конфіденційними.
Про сексуальне насилля під час війни потрібно знати лише дві речі: перше — росіяни намагаються сексуальним насиллям досягти військових цілей; друге — сексуальні злочини є свідченням залякувань громади та людей в окупації.
— До того ж самі командири російських військ часто мотивують військових можливістю “скористатися” цивільними жінками, наче трофеєм. Або це може бути ритуальний момент: “зцілення” через зґвалтування дітей чи незайманих дівчат.
Серед основних рис сексуальних злочинів під час війни є масовий та публічний характер скоєння. Також характерною є особлива жорстокість до жінок.
У міжнародному законодавстві сексуальним насиллям вважаються будь-які дії сексуального характеру, які несуть примус.
У війні такі дії називають воєнним злочином, бо є негуманним поводженням з людиною.
Воєнним злочином називають свідоме порушення загальноприйнятих звичаїв та правил війни.
Звернення до правоохоронних органів
Цей пункт є обов’язковим, зазначає юристка. Чим більше звернень, тим більша відповідальність лягає на кожного винуватця.
Не варто думати, що сексуальними злочинами ніхто не буде займатися і покарання російські військові уникнуть. Всіх наздожене кара.
Ще така необхідність пояснюється звичайними юридичними даними: часто один військових може вчиняти кілька злочинів. Тож одна дівчина надасть правоохоронцям свідчення про ім’я злочинця, друга — згадає прізвище, а третя — зовнішність.
Сексуальний злочин не має терміну давності, і у світовій практиці справедливість за це встановлювалася.
Можна згадати Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії: тоді судді до кінця 2016 винесли обвинувачення за сексуальне насильство 32 особам. Самі ж злочини вчинялися під час війни, яка закінчилася ще наприкінці 1990-х років.
— Головне: вчасно надавати свідчення про злочини. Бо звернення через три роки після зґвалтування має меншу ймовірність бути розглянутим.
Що робити, якщо став(-ла) жертвою сексуального насилля
- Задокументувати факт вчинення сексуального насильства щодо особи.
- Задокументувати травми (фото, малюнки, відео тощо).
- Зібрати зразки біологічних матеріалів (за можливістю).
- Повідомити правоохоронні органи.
На жаль, така ситуація може спіткати кожну дівчину чи жінку в умовах окупації, тож ми даємо й інформацію, що робити під час та після зґвалтування і які ліки допоможуть тобі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за усіма новинами світу та України!