Конвоїри говорили, що ніхто нікуди вже не вийде: історія полоненої волонтерки з Оленівки

Конвоїри говорили їм, що вони вже нікуди ніколи не вийдуть. Так згадує ставлення російських окупантів до полонених азовців в Оленівці волонтерка Ганна Ворошева, яка провела у колонії 100 днів.

Своїми спогадами жінка поділилась в інтерв’ю співголові Комітету з медіа та комунікацій Американської торгової палати в Україні Тетяні Поповій.

Ганна Ворошева розповіла, що в Оленівці була своя промислова зона з самими лише занедбаними будівлями. Тривалий час там нікого не було, а на території самої колонії завжди був дефіцит ліжок.

Тому двоярусні спальні місця на фото з місця трагедії дуже здивували волонтерку. Неначе хтось навмисно готував місце для певної групи людей.

За якоюсь ознакою сепарування застосували до загальної кількості азовців і перевели їх туди.

Вже зараз Ганна Ворошева пояснює, що розуміє — так людей навмисне згрупували за певною ознакою, переселили в промзону, яку певний час готували.

На мою думку, що там сталося — це вбили людей, свідомо та цинічно, кровожерно. Це абсолютне зло.

Про те, що це вбивство, свідчить і досвід ув’язнення волонтерки. Коли вона ще була в Оленівці, конвоїри були дуже агресивними з бійцями з Азова, навіть з тими, що не були на Азовсталі. Окупанти лютували лише від самого існування полку.

Читати на тему

Спланований воєнний злочин РФ: що показали дослідження знімків Maxar про теракт в Оленівці

Розповідаємо, до яких висновків дійшли журналісти Bellingcat, дослідивши супутникові знімки з Оленівки.

Частина українських військових потрапила в Оленівку саме 17 березня, коли вийшла з Азовсталі. Жінка пригадує, що їх поселили в бараку, пізніше ширились чутки про їх обмін. Такі розмови поповзли, оскільки окупанти почали активно влаштовувати допити та складати списки.

Та між собою конвоїри говорили про те, що багато хто з них ніколи нікуди вже не вийде. Що мінімум вони тут до кінця війни, максимум — їх просто не стане.

Також росіяни між собою обговорювали, кого з українських військових відправлять у центральні регіони РФ, а про когось говорили, що просто “далеко поїдуть”. Однак усі ці розмови супроводжувались жорстоким побиттям в’язнів, тортурами та знущаннями.

Те, як їх били і як до них ставилися, і що їм говорилося, свідчило про те, що на них чекає дуже жорстока доля в цьому просторі.

Російські окупанти довго тішили себе надіями, що про певну кількість військовополонених навіть звітувати не доведеться. Проте коли побачили значний розголос у медіа та світові заклики звільнити бранців, загарбники запанікували.

Тому Ганна Ворошева висловлює своє припущення, що конвоїри вирішили приховати всі свої злочини, тортури та вбивства шляхом чергового вибуху.

Так само, як і всі азовці, у полоні перебуває їхній командир. Читай інтерв’ю дружини Дениса Прокопенка про зв’язок з чоловіком і теракт в Оленівці.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!