Покарати не можна виправдати — де поставить кому кіпрський суд у справі українки про “тероризм” проти росіян

У день державного прапора РФ, 22 серпня, у середмісті Ларнаки, що на Кіпрі, стався конфлікт між українкою та групою росіян.

Терористка, п’яничка, хуліганка — саме так 55-річну киянку Ірину Кривоус називають російські пропагандистські видання після цього випадку.

Її звинувачують у замаху на вбивство двох і більше осіб з мотивів національної ворожнечі, хуліганстві, носінні холодної зброї та ще кількох серйозних правопорушеннях.

Але що насправді відбулось того дня, хто винен в інциденті та яка розв’язка може бути? Читай далі.

Мого брата вбили садисти з російськими прапорами

Ірина народилась та виросла в Києві, але вже понад 20 років тому Кіпр став її другою домівкою.

26 червня в родині жінки сталась трагедія — загинув її молодший брат, який захищав Україну від російської навали.

Якщо в нас чоловіки беруть до рук зброю та йдуть захищати свою батьківщину, то росіяни просто нападають, — сказала Ірина в одному зі своїх інтерв’ю.

Брат Олег спочатку був у теробороні, а потім пройшов військовий вишкіл та пішов на фронт. Зв’язку з ним довго не було, але згодом його дружина впізнала чоловіка на фото в одній із груп у Facebook, де люди шукають своїх родичів.

На той час він був ще живим, проте уламок ворожого снаряду пробив йому голову. Поранення було надто важким і несумісним із життям. Захисник помер у госпіталі на руках своєї дружини та доньки.

Як після цього я можу ставитись до людей, які підтримують весь цей жах, який влаштувала Росія? — каже Ірина.

Вона зізнається, що не має ненависті до всіх росіян. Але не розуміє тих, хто відкрито підтримує криваве пекло та геноцид українського народу, влаштовані росіянами на нашій землі.

Біль від втрати рідної людини та переживання за своїх близьких, які досі перебувають в Україні, вийшли з-під контролю, коли Ірина побачила у дворі свого будинку проросійський мітинг.

— Через таких, як вони, я щойно втратила свого брата. Його вбили такі ж садисти з такими ж прапорами, як і ті, що зібрались на проросійський мітинг, — пояснює жінка.

Могила брата Ірини. Фото: Cyprus Daily News

Що відбулося 22 серпня

Того дня Ірина, як зазвичай, готувала вдома на кухні. У цей час вона помітила з вікна, як на пустирі біля її дому в районі церкви Панагія Фанеромені почав збиратися проросійський мітинг на честь святкування дня прапора РФ.

Жінка пригадує, що побачила поліцейський автомобіль, 10-12 людей та приблизно шість російських прапорів. Згодом пропагандисти напишуть, що серед присутніх були й діти. Хоча Ірина стверджує, що їх там точно не було.

Українка просто не могла стримати себе від гніву й обурення та вибігла на вулицю в чому була, не помітивши, що все ще тримала в руці кухонний ніж для нарізання хліба.

Я хотіла зупинити те, що відбувалося, поставити їм питання, як їм не соромно зараз, коли Росія напала на Україну, зараз, коли Росія грабує, ґвалтує та вбиває українців, підтримувати цей жах.

Усі проросійські мітинги — це глум над невинними жертвами російської агресії, над українцями. Це плювок в обличчя всьому цивілізованому світу, це аморально! — ділиться Ірина.

Донести свою думку до росіян у спокійній формі виявилося складніше, ніж це здається. Жінка зізнається, що справді не стримала почуттів та дозволила собі ненормативну лексику стосовно пропутінських активістів.

Утім, вона запевняє, що не нападала, нікому не завдала жодних ушкоджень, та й не намагалась це зробити. Адже її мета була зовсім інша — припинити це свято смерті й насильства.

У цей час її заарештувала поліція. Два копи бачили конфлікт із самого початку.

Росіяни одразу ж перекрутили подію, додавши свої улюблені фейки та звинувативши українку в нападі на групу з ножем.

Провідна активістка Координаційної ради російських співвітчизників Кіпру (КРРСК) Людмила Чуйкова та кілька її поплічників написали заяву до поліції та подали позов до суду.

На фото зліва — Ірина. Напис на плакаті: “Якщо Ірина винна, то як суворо ми маємо судити Путіна?”

Що загрожує Ірині

Перше судове засідання у справі Ірини пройшло 19 вересня. Утім, його перенесли, оскільки виявили нові деталі (відеозапис з місця подій, які зняли самі ж росіяни).

Друге засідання відбулося 5 жовтня. Під будівлею Окружного суду Ларнаки зібралася група підтримки Ірини, вимагаючи чесного та неупередженого правосуддя для українки.

Третє засідання (та чи останнє?) заплановане на 5 грудня. Якщо жінку не виправдають, то у кращому випадку їй може загрожувати адміністративний штраф за порушення спокою громадян.

Моя особиста думка, за що я маю понести покарання, так це за те, що я була з ножем на вулиці та кричала, тобто порушила спокій громадян. Усе інше, в чому мене звинувачують, — це типова брехня, — вважає Ірина.

Мітинг на підтримку Ірини біля будівлі суду в Ларнаці

Читати на тему

Ірпінь, Маріуполь, Херсонщина. Три регіони України — три зруйновані долі українських родин

Розповідаємо історії українських родин, чиє життя зруйнували росіяни.

А чи законні дії росіян?

— Республіка Кіпр — демократична країна. Кожен громадянин може висловлювати свою точку зору. Тобто кожен росіянин може вийти та пропагувати свої ідеї.

Те, що це суперечить гуманітарним основам, кіпріоти розуміють як люди, але на законодавчому рівні вони не мають права перешкоджати цьому, — пояснює консул України на Кіпрі Оксана Саганюк.

Посольство України в Республіці Кіпр неодноразово зверталось до Міністерства закордонних справ Кіпру та пропонувало заборонити чи обмежити видачу туристичних віз для росіян.

І в цьому є певний прогрес — Кіпр скасував для росіян оформлення провіз, які видавались раніше. Через відсутність прямих авіарейсів з РФ трошки зменшився і потік туристів.

Кіпр підтримує та виконує всі резолюції ЄС, але не робить нічого більше. Вони працюють в рамках європейського законодавства, — зазначає консул.

Підтримка Ірини українською спільнотою

Натомість Ірина Кривоус каже, що тепер настав її час висунути зустрічний позов росіянам за наклеп та лжесвідчення.

— Просто своєю брехнею вони використовують час поліції, суду, уряду Кіпру, вводячи їх в оману, — стверджує жінка.

На запитання, як у неї справи, українка твердо відповідає, що бойовий дух на вищому рівні. Бо ж нині за справедливість кожен бореться на своєму фронті.

Безкарність Росії найбільше розчарує українців після війни — про це свідчать результати соцдослідження CASE Україна. А що ти думаєш з цього приводу? Вислови свою думку.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!