Фото Instagram Він не планував ставати військовим. Також не здогадувався, що колись доведеться покинути Крим. І аж ніяк не могло бути навіть у думках, що колись потрапить у російський полон. Богдан Кротевич — один з 215 українських захисників, які повернулись в Україну внаслідок обміну полоненими в ніч на 22 вересня. Зараз він більш відомий за своїм псевдо Тавр. Отримав таке найменування вже під час служби, коли довелось покинути рідний півострів. Просто побачив, як безчесно забувають про присягу військові в Криму, переходячи на бік окупантів, і вирішив, що якщо не вдалося захистити рідну домівку, то необхідно стати на оборону всієї України. Добровольцем пішов у полк Азов ще у 2014 році, одразу після анексії. Навіть навчання не встиг закінчити спокійно, все робив заочно, перебуваючи вже на службі. Наш полк — це поклик захищати Батьківщину, стояти за неї до кінця, — цитує Богдана Український ветеранський фонд. Після цього брав участь у незчисленній кількості боїв у зоні АТО. Широкине, Мар’їнка, Красногорівка — лише одні з багатьох населених пунктів, які обороняв Богдан разом із побратимами. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Der_erste_fruhling (@der_erste_fruhling) Проте навіки тепер у пам’яті залишиться Маріуполь, де довелось пройти найбільші життєві випробування, переродившись зі звичайної людини в одну з легенд українського війська. Кожен з нас розуміє, навіщо він одягнув військову форму. Кожен з нас впродовж восьми років готувався до цього. Надзвичайна відданість не могла не позначитись на кар’єрі військового, тому зі звичайного солдата він зміг дослужитись до звання майора та начальника штабу. І навіть на такій високій посаді турбувався найбільше про підлеглих. У такому званні й зустрів повномасштабну війну, а також здобув “нове”. Російські пропагандисти назвали його нацистом. Однак вдома, в Україні, Володимир Зеленський нагородив його орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня За особисту мужність і самовідданість. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Der_erste_fruhling (@der_erste_fruhling) Це не просто красиві слова на папері, а засвідчена справжня мужність, яку виявив військовий за час оборони Маріуполя. Тавр після довгих та виснажливих боїв ділився з підписниками, що навіть в оточенні та без сну оборонці вчаться новим технологіям, а звичайні медики перетворюються на польових хірургів. Навіть коли у них закінчувались боєприпаси до одного виду озброєння, військові швидко опановували те, що залишилось. Усе — задля того, щоб не віддати ворогу жодного сантиметра своєї землі. Читати на тему Живим він бачив пекло: історія Героя України комбата Богдана Дронова, який не віддав ворогу рідної землі “Вони вірили мені. Знали, якщо я тут, не тікаю, то значить усе буде добре. Тому поки я командував до поранення, мої люди жодного метра не віддали.” Так, пройшовши немало стежин у Карпатах, він не побоявся обороняти східні степи. Побачивши таку кількість болю та горя у напівзруйнованому Маріуполі під час боїв, він знаходив під завалами тюльпани. І навіть повернувшись із пекла російських катівень в полоні, Тавр вже намагається повернутись до життя та докладає зусиль, щоб допомогти побратимам теж обійняти свої сім’ї вдома — на українській землі. Лише зі слів рідних захисників Азовсталі українці можуть дізнатись про те, як почуваються наші герої. Читай, що розповіла мама Святослава Паламара “Калини” про стан азовця після полону. А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше! Теги: війна в Україні, Маріуполь, Україна, українські військові Джерело Крим.Реалії Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Живим він бачив пекло: історія Героя України комбата Богдана Дронова, який не віддав ворогу рідної землі “Вони вірили мені. Знали, якщо я тут, не тікаю, то значить усе буде добре. Тому поки я командував до поранення, мої люди жодного метра не віддали.”