Мрія мати пухнастика допомогла побороти рак! Історія юнака, який малює котів та хоче зібрати кошти на лікування дітей

Чи не кожна дитина хоче мати домашнього улюбленця: собаку, папугу, кота, хом’яка, кролика та інших. Як блищать дитячі очі, коли мрія стає реальністю!

Сашко Гусєв теж мріяв мати кота, але життя продиктувало свої правила. У хлопчика виявили рак, на жаль, про омріяного домашнього улюбленця довелося забути. Тварини та лікарня — непоєднувані речі.

Щоб підтримати хлопчика, психологиня, яка спілкувалася з ним під час лікування в Національному інституті раку і почула про його мрію, запропонувала малювати котів.

Так Сашко почав створювати на полотні рудих пухнастиків. Для відволікання від болісних медичних процедур, для “втечі” хоч подумки з лікарняних стін.

Коли назбиралась ціла колекція, благодійний фонд Запорука, який опікувався лікуванням хлопчика, запропонував організувати аукціон. Сашко погодився: 

— Це добре. Але з отриманих грошей я собі на ліки візьму тільки половину, а друга половина піде діткам, які не вміють малювати — їх також треба лікувати, — сказав він.

І Сашко одужав! Це була велика радість і велика перемога, в якій не останню роль зіграли саме ці руді коти. Без сумніву — мистецтво лікує.

Зараз Олександру 15 років. У нього є п’ятирічна сестричка Христина та омріяний домашній улюбленець. Щоправда, не рудий, а сірий.

Юнак і далі жив би щасливо зі своєю родиною, якби не повномасштабна війна, яка змусила їх покинути рідний дім у Миколаєві та втікати на Захід України. Спочатку хлопець з мамою та сестрою знайшли прихисток у сім’ї на Тернопільщині. Потім переїхали до Львова.

Сашко продовжує навчатися в дев’ятому класі в миколаївській Першій українській гімназії імені Миколи Аркаса дистанційно.

— Дуже сумую за домом. Особливо за бабусею, яка залишилася там. Перше, що зроблю, коли повернуся — приберу у своїй кімнаті та піду гуляти містом. Львів подобається неймовірно. Вузькі вулички, старовинні будинки. У Миколаєві такого замало. Але дім є дім, — ділиться хлопець.

Читати на тему

Допомагати онкохворим дітям не означає йти у смуток — Наталія Оніпко про благодійність як стиль життя

Керівниця благодійного фонду Запорука Наталія Оніпко щодня намагається достукатись до людей, які вдають, що онкохворих дітей не існує. 

Як змінилися коти на полотні під час війни

Сашко планує в майбутньому стати лікарем, щоб допомагати людям одужувати, але малювати не покинув. Хоче допомагати своїми картинами тим, хто зараз цього вкрай потребує.

Сьогодні коти Сашка геть інші. В Україні тварини, які зазвичай асоціюються з миром, домашнім затишком, безпекою, відчувають зараз на собі всі жахи війни. Тому цього разу на полотнах Сашка зображені чотирилапі, котрі були скривджені російськими окупантами.

Шафка-Глорія, яку врятували з сьомого поверху напівзруйнованого будинку в Бородянці на початку травня. Снаряд влучив у будівлю ще в березні. Майже два місяці кішка прожила без їжі та води.

Кіт Фенікс із селища Андріївка на Київщині повністю обгорів від пожежі, яка спалахнула внаслідок обстрілів, але йому вдалося перемогти смерть. 

Кицька Латка, знайдена під завалами зруйнованого будинку в Макарові.

Мрія мати пухнастика допомогла побороти рак! Історія юнака, який малює котів та хоче зібрати кошти на лікування дітей / 3 Фотографії

Сашко мріє про ще один аукціон. Хлопець впевнений, що цього разу художні образи котів-героїв своєю суперсилою допоможуть усій-усій малечі в Україні, постраждалій від російської агресії. Зібрані кошти автор передасть на потреби нинішніх підопічних Запоруки.

Зараз команда фонду та юний художник Сашко Гусєв у пошуках мистецького майданчика, який допоміг би втілити добрий задум у реальність.

Мрія мати пухнастика допомогла побороти рак! Історія юнака, який малює котів та хоче зібрати кошти на лікування дітей / 3 Фотографії

Благодійний фонд Запорука 14 років підтримує родини онконедужих дітей і створює умови, щоб сім’ї були разом під час лікування. З 2009 року фонд надавав можливість безплатно проживати у центрі Дача 1300 дітям-пацієнтам Національного інституту раку та Охматдиту в Києві.

Основні напрями діяльності Запоруки сьогодні:

• евакуація підопічних у відносно безпечні українські клініки та за кордон, їхня фінансова та психологічна підтримка;
• забезпечення українських лікарень (національних, регіональних, прифронтових) медикаментами, обладнанням, реанімобілями, фахівцями;
• психологічний супровід та реконструкція житла для родин, яких війна позбавила дому;
• гуманітарна допомога громадам, які прихистили вимушених переселенців.

Війна забрала в українських дітей дитинство, їм довелося швидко стати дорослими. Раніше ми розповідали історію 12-річної Уляни Протопопової про окупацію в Херсоні.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!