Втратила маму, а своїм життям завдячує незнайомцю. Історія дівчинки, яка пережила ракетний удар по вокзалу Краматорська

Скільки болю й страждань принесли в наше життя росіяни. Вчинки їхніх військових не пробачать покоління українців. Вони вбили тисячі мирних жителів, серед яких багато дітей. А скільки малечі лишилися без батьків.

Кожна історія залишається шрамом на серці нашої країни. Це не перестане боліти ніколи. За півроку повномасштабного вторгнення Росія не одноразово влаштовувала акти терору. Один з таких днів — 8 квітня — ракетний удар по залізничному вокзалу Краматорська. Російські військові влучили ракетою прямісінько туди, де люди чекали на евакуаційний потяг. 

В той день загинули близько 50 осіб, серед них п’ятеро дітей. Могла б загинути й 13-річна Катя, якби не відважний чоловік.

Момент удару

8 квітня — найгірший для родини. Двоє дівчат 13-річна Катя та 8-річна Юлія втратили маму. А Ольга — сестру-близнючку. Родина чекала на евакуаційний потяг з Донеччини, але ворожа ракета не дала цьому трапитися.

— Суцільний жах, — з такими словами Ольга згадує трагедію на вокзалі. Тепер вона — опікунка двох племінниць, одна з яких лікується в Охматдиті, бо отримала серйозні осколкові поранення.

У квітні лінія фронту ставала ближчою до населеного пункту, де мешкали жінки. Після тривалих переховувань у підвалі вирішили евакуюватися. Тоді на вокзалі було багато людей, які теж хотіли втекти від бойових дій.

Читати на тему

Поспішав на зустріч з мамою, але російська ракета була спритнішою. Історія підлітка, що пережив удар по вокзалу Краматорська

Розповідаємо історію 15-річного Артема, який зазнав важких поранень під час ракетного удару по вокзалу Краматорська.

Мама Марина та Катя пішли до намету, де розливали чай, Ольга та Юлія залишилися у будівлі вокзалу. Кілька хвилин — удар російської ракети. Катя згадує, що не встигла навіть нічого зрозуміти.

Вона вижила тільки тому, що незнайомий чоловік закрив її собою, пожертвувавши власним життям.

Дівчинка отримала перелом коліна та уламок у спину, а також посічені уламками ноги. Мати дівчинки не вижила. 

Ольга згадує, у будівлі вокзалу посипалися всі вікна. Вони з Юлею вибігли шукати своїх дівчат. Проте довго не могли знайти, а потім дізналися, що Катя у лікарні Краматорська, а Марину довелося упізнавати у морзі.

Сестра довго дивилася в лице близнючки й не могла повірити, що її більше немає серед живих. 

На поранену Катю чекав довгий шлях лікування та реабілітації: лікарні у Дніпрі, Львові й зрештою — Охматдит. З усією родиною зараз працює психолог, вони вчаться заново жити без улюбленої матері та сестри. 

Українські медики роблять неймовірні речі, вони буквально повертають людей з того світу, особливо докладають усіх зусиль, щоб врятувати дітей. Раніше ми розповідали, як львівські лікарі врятували підлітка зі смертельним пораненням легень.

Фото: Тетяна Бундзило

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!