Поранений батько та 15-річна донька після інсульту разом проходять реабілітацію: історія незламної родини Чернових

Станіслав Чернов – поранений військовослужбовець, його 15-річна донька відновлюється після інсульту. Обоє не можуть ходити, втім вірять, що це тимчасово. Разом проходять реабілітацію, адаптуються у новій для себе Одесі та мріють повернутися до рідного міста.

До початку повномасштабної війни родина Чернових жила у Миколаєві. Станіслав та його дружина Марія мали успішний бізнес.

Разом подорожували, облаштовували нове житло, виховували старшу доньку Ангеліну та очікували на народження молодшої.

У листопаді 2021 року дитині поставили діагноз – прогресуючий сколіоз. Ангеліні зробили операцію і після цього життя родини змінилося назавжди. Дівчина пережила спинальний інсульт і відтоді втратила здатність ходити.

Ми доволі швидко взялися за відновлення Ангеліни. Намагалися триматися і не падати духом, – каже батько.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Станислав Чернов (@spivakstas)

Та через пережите мати Ангеліни народила молодшу дитину передчасно. Тож поруч завжди був батько. Саме Станіслав займався реабілітацією доньки: розминав її м’язи, наново вчив їсти, співав пісень та підтримував як міг.

А потім сталася велика війна і родині довелося евакуюватися. Після цього Станіслав повернувся до Миколаєва і вступив до лав морської піхоти. Так і розпочалася його служба.

– Я не міг вчинити по-іншому. По-перше, тому що Миколаїв – рідний дім. По-друге, тому що в мене там залишилися батьки, близькі, залишилися теща з тестем. Для мене це було важливо. Я розумів, якщо б вороги дійшли до Миколаєва, наступне місто, яке б вони намагалися окупувати, була б Одеса. А тут вже мої дівчата, – каже чоловік.

Читати на тему

”В Гостомелі було небезпечно, тож ми побігли… до Бучі”: історія сім’ї, яка тікала від пасток окупантів

Про порятунок з пекла на Київщині: у матеріалі.

Поки Станіслав захищав країну, старшій дочці необхідно було продовжувати реабілітацію. Тож родина виїхала у маленьке містечко Модричі на Львівщині. І хоч для повноцінного відновлення були всі умови, без батька Ангеліні було важко і фізично, і морально.

– Мені дуже не вистачало його. Тобто хотілося щось зробити з ним: записати разом відео, посміятися, поговорити. Тато казав, щоб я реабілітувалася сама, що я сильна і все зможу. А я розуміла, що не можу без нього. Часом взагалі не було бажання. І я казала, що якщо тата немає, то сама я не нічого робитиму, – розповідає Ангеліна.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Станислав Чернов (@spivakstas)

Ще більше не вистачало Станіслава його дружині Марії. Їй довелося піклуватися і про новонароджену дитину, і про старшу доньку Ангеліну. Жінка рішення чоловіка піти захищати країну підтримала. Втім далося воно їй нелегко.

Згадуючи той час, не можу стримати сліз. Для мене було все це важко. Бо двоє дітей, і за двома треба було дивитися. Одна у візку і друга на руках. Я мріяла, щоб якомога швидше все це закінчилося і чоловік повернувся до нас, – каже Марія Чернова.

Поки Марія піклувалася про доньок, Станіслав боронив рідну Миколаївщину, а потім й Донеччину. Там у січні під час артобстрілу і отримав поранення ніг. Далі були 5 операцій та лікування у Дніпрі та у Луцьку. Про те, що переживає, родині не розповідав, аби вберегти.

– Він нам нічого не сказав. Ми бачили по відеозв’язку, що щось не так. Потім я помітила катетер в тата у руці, але він не зізнавався, жартував. Ми здогадувалися, але до кінця не розуміли. А потім тато приїхав до нас на візку, – розповідає Ангеліна.

До Одеси, де з травня старша донька проходить реабілітацію, Станіслав Чернов також приїхав на візку. Тепер тато із донькою тренуються разом. Відновлюється військовослужбовець безкоштовно у центрі Мотус. 75 відсотків від вартості реабілітації Ангеліни також оплачує центр.

Фінансування шукають через соцмережі, розповідаючи історію родини. Головне, що тренування дає хороші результати. Ангеліна вже самостійно тримає спину, а її батько наступає на одну ногу.

– Я реабілітую ліву ногу. Там було відкрите поранення і роздроблені кістки. Зараз лікарі цим займаються. Я вже на неї встаю, все чудово. Що стосується правої ноги, з нею все складніше. Тут роздроблена п’ята. В ній зараз три шурупи, так ще проходжу декілька місяців. Тоді вже розпочну і її реабілітувати. А отже, і повноцінно ходити, – каже Станіслав.

Аби відновитися не лише фізично, а й психологічно – Станіслав також ділиться історією незламної родини у соцмережах. Знімає відео реабілітації, спільних прогулянок та дозвілля. Ангеліна тим часом мріє стати графічною дизайнеркою. І вірить, що знову зможе ходити.

Духом вона не падає, бо в неї батько такий незламний. Тренування дуже допомагають і ми віримо, що в нас є шанси. Ангеліна позитивно себе налаштувала, вірить, що зможе все і все вийде, – ділиться Марія.

Наразі батьки шукають країну, яка б змогла прийняти їхню дочку на епідуральну стимуляцію. Це інноваційна процедура, що може дати шанс Ангеліні знову ходити.

– Ми шукаємо варіанти. Швеція і Сполучені Штати проводили дослідження у 2018 році. Але на цьому все. Інформації не так вже багато. Тож треба їхати і дізнаватися. Щойно ми розумітимемо, що саме може допомогти нашій дочці і скільки це коштуватиме, організуємо збір коштів. Мрію, щоб Ангеліна вже почала ходити і наступив мир. Оце найголовніше, щоб скоріше це все сталося. Така мамина мрія, – додає Марія.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Станислав Чернов (@spivakstas)

Наразі Станіслав пересувається на милицях, старша донька – на візку. Та попри труднощі, родина радіє, що тепер вони знову разом.

Батько та донька мріють стати на ноги й повернутися усією сім’єю до рідного Миколаєва.

– Додому хочеться завжди. Ми саме перед повномасштабною війною переїхали у нове житло. Навіть не встигли там пожити і були вимушені виїхати. Наша квартира вціліла, але постраждав трішки бізнес. Через ворожий обстріл два наших робочих автомобілі згоріли. Але все відновимо.

Головне, щоб в Миколаєві стало безпечніше і ми змогли повернутися додому. Завдяки тому, що і реабілітація нам допоможе, і просто нарешті може все закінчитися. Я дуже сподіваюсь, що буде перемога. І мені не доведеться знову стояти перед вибором, залишатися із сім’єю чи йти далі воювати, – підсумовує чоловік.

Раніше ми розповідали ще одну історію про жителя Миколаєва. 53-річний боєць на псевдо Батя став до лав Нацгвардії у перші дні повномасштабної війни. Спочатку чоловік просто прийшов на блокпост і сказав, що хоче захищати Миколаїв від окупантів. Там же пізніше і склав присягу. 

До речі, у Вікон є Telegram. Підписуйся, щоб оперативно отримувати найцікавіше.