Втратила дітей, але воює, аби зберегти ще двох синів: історія бойової медикині на псевдо Ніколь

Війна не проходить безслідно. Хтось втрачає рідне місто, хтось — дім, а в когось забирають життя рідних чи навіть власне. У такий момент важко зрозуміти, чому, за що та навіщо цей біль. Та сенс знаходиться лиш у тому, як людина зрештою вирішує впоратись з власною втратою.

Бойова медикиня на псевдо ‎Ніколь зустріла 24 лютого 2022 року вагітною двома синами. Це був п’ятий місяць очікування малечі. Однак березень забрав обох ненароджених малят.

Тоді я тихенько пішла в військкомат, отримала військовий квиток, — розповідає Ніколь кореспондентці Суспільного Ангеліні Машенцевій.

У жінки є ще два старші сини, за яких тепер бореться мати пліч-о-пліч з їхнім батьком.

Старшому сину 23 роки, він як і мама — військовий та захищає Україну на Донецькому напрямку. Молодшому всього 16 років, тому він чекає на повернення найріднішої додому. Жінка ділиться, що дуже за ними сумує.

Усе це заради наших дітей, щоб не пройшли ці кати.

Ніколь стоїть на обороні України з початку повномасштабної війни. Через те, що навчалась в медичному університеті, стала бойовою медикинею 108-ої окремої бригади Сил тероборони. Її чоловік працює разом з нею санінструктором, хоч у цивільному житті був енергетиком м’ясокомбінату.

Найтяжче в роботі, за словами Ніколь, це довезти бійців до стабпункту, адже до найближчого — мінімум 40 кілометрів по бездоріжжю. Якщо пацієнт — тяжкопоранений, то робота йде в тандемі з коханим.

Якщо хтось дуже важкий, то в нас одразу йде тандем. Він одразу мене ставить катетер, я зразу починаю підключати до усіх маніпуляцій, робимо все, щоб можна було довезти усіх, щоб всі були живі.

Читати на тему

Пішов на фронт, щоб діти більше не плакали — вражаюча історія бійця-атлета Дениса Мініна

Мої діти плачуть, вони злякалися. І в мене перші відчуття, що це якийсь сон. Був страх, але не за себе, а за своїх дітей, — згадує Денис 24 лютого.

Свого першого врятованого Ніколь добре пам’ятає, адже це був її командир. Тоді одразу зняли бронежилет, наклали бандаж. Але через відповідну посаду чоловік так ще півтори години бігав, оскільки потрібно було побратимам піднести боєкомплект.

А ось побігати було за радість іншому хлопцю, який підійшов пізніше. Адже його ноги були прострелені. Тоді Ніколь довелось накладати турнікети, але кінцівки врятувати все ж таки вдалось.

У мене є гарна статистика, якою я дуже пишаюся: за весь цей час немає жодного двохсотого на моїх руках.

Та рятувати доводилось побратимам і саму Ніколь. Жінка згадує, як потрапила під масований обстріл, який довелось чотири години перечікувати у бліндажі. А коли вдалось виїхати на точку евакуації, перед машиною розірвався касетний снаряд.

Через це захисниці довелось на чотири місяці покинути свою місію порятунку життів, аби зберегти власне. У неї були розірвані зв’язки, уламки в нозі. Та хоч як не було тяжко, вона без сумнівів повернулась. Говорить, зараз і з відпустками непросто, оскільки людей не вистачає й війську потрібні нові бійці. А після виконання бойового завдання йти без відпочинку на нове — дуже тяжко.

Відпрошувалася з лекцій доводилось Катерині, щоб рятувати військових. Читай історію військової, яка в 19 стала бойовою медикинею.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.