Історія коміка, який став військовим. Боєць 3-ї штурмової бригади Азов про несправедливість на війні

Боєць третьої штурмової бригади АЗОВ Віктор Розовий в ефірі телемарафону поділився своєю історією, як змінив професію від коміка до військового, розповів про реальну ситуацію на фронті, а також — що дратує військового, коли він на війні.

Хотів би, аби нове покоління не знало війни — історія військового Віктора Розового

До початку повномасштабної війни Віктора Розового знали як коміка та учасника команди Загорецька Людмила Степанівна. Чоловік каже, його рідні — у Львові, і коли росіяни гатять по місту, а він на фронті — намагається абстрагуватися від негативних думок.

Відчувається несправедливість, що ти кинув все, живеш в обмеженнях, щодня ризикуєш своїм життям. Ти не впевнений, що в тебе буде майбутнє, а люди продовжують повноцінне життя.

Військовий каже: підготувати себе до дійсності на фронті допомагає мотивація. Бо ти розумієш, за що твої друзі віддали життя. І додає: медіа створили неправильне уявлення про ворога — применшують його значення, називаючи слабкими, “чмобіками” і подібними словами. Віктор називає таку підміну злочином.

Варто пам’ятати, що Росія у кілька разів більша, має більше озброєння, розробок, більшу кількість людей. Українських військових відрізняють морально-вольові риси, це нація воїнів, зазначає чоловік.

Про свою трансформацію Віктор Розовий каже: здається, ніби заново потрапив у школу. Має бути великий багаж знань, потрібно вчитися постійно, як у школі.

— Ти все маєш знати — тактико-технічні характеристики всієї зброї, інженерну справу, медицину. Читаєш щодня. У мене дуже збільшився багаж знань. Я думав, коли війна скінчиться, для чого мені будуть ці знання потім? Я б хотів, аби молоде покоління, яке росте, уже цього не знало.

Читати на тему

Повернув голову і побачив уже тільки шлейф ракети. Історія військового 116-ї бригади ТрО

Під час пострілу не почув вихід з другої точки РПГ. Обернув голову і побачив уже тільки шлейф ракети, — говорить Дмитро.

Віктор розповідає, що не зміг би не поїхати на війну. Адже так ти не залишаєшся чесним сам перед собою. Рідні були в сльозах, але це було твердим рішенням. Героями для себе він вважає двох хлопчиків, яких росіяни вбили нібито за підготовку диверсії — Микиту Ханганова та Тіграна Оганнісяна.

Це був тріумф українського духу, 16-річні хлопці на окупованій території у Бердянську, вони могли бути просто дітьми, але при цьому вони віддали своє життя. Абсолют героїзму для мене.

Про реальну ситуацію на фронті

Віктор Розовий воює під Бахмутом, він солдат. Каже, обстріли систематично збільшуються. Посилилися артилерійські удари ворога. У росіян раніше було не так багато артилерії, але зараз криють усім, що є.

— Танками, мінометами, Градами, 152-мм калібром. У них стало нормально з боєприпасами саме зараз. Але наша бригада просувається вперед, інколи вдається масштабно.

Пригадує історію штурму у Херсонській області, коли росіяни ще не полишили позицій, відчув, наче в нього сьогодні день народження. У Бахмуті відчуття були зовсім іншими.

Місцеві люди навіть не лякалися мін та обстрілів, жінка крикнула йому, що “Донбас нікому не потрібен”, а виїжджати немає сенсу, бо всюди немає світла і води. Це дуже здивувало військового.

— Там лунає радіо із закликами “український солдате, здавайся у полон”. Ловить московське радіо. Здається, що люди живуть у якомусь вакуумі. Їм здається, що потрібно потерпіти ще трохи.

Раніше ми розповідали історію бійця з Krakena на псевдо Ізя.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.