Фото Армія.Inform Стабілізаційний пункт — це місце, де всі мають працювати швидко, чітко та злагоджено. Привезли з передової пораненого воїна, медики його оглянули, зупинили кровотечу, стабілізували, провели операцію і відправили на інший рівень евакуації. У госпіталі в безпечнішому місці пацієнт продовжить своє лікування та реабілітацію. Але головне — життя врятоване! А операційний стіл вже звільнено для наступного пораненого. У такому щоденному конвеєрі в місті Оріхів на Запоріжжі працює хірург Ігор Бєлкін, який ще рік тому був цивільним лікарем. Бадьорий голос медика та швидкість реакції зовсім не видають втоми від багатьох та складних операцій. Армія Inform розповіла історію сміливого медика, який бореться за кожне життя на своєму фронті. Відмова від обласного центру та розвиток рідного містечка Ігор ще зі школи планував стати лікарем та зачитувався медичною літературою. В університеті обрав хірургію, бо завжди цікавився прикладними напрямками. Після закінчення вишу Ігорю пропонували залишитись в обласному центрі в клінічній ординатурі, вступати в аспірантуру, але він хотів оперувати та допомагати людям. Молодий фахівець повернувся до рідного Оріхова, де через якийсь час став завідувачем хірургічного відділення в місцевій поліклініці. Крок за кроком вдалося запровадити нові напрямки — проктологію, флебологію, лапароскопію, реконструктивну хірургію, хірургію кисті тощо. Закупили нове обладнання, зробили ремонт в операційних. З часом до нашої лікарні почали приїжджати з усіх навколишніх населених пунктів, ми виконували щодня по три – чотири операції, — ділиться Ігор. Однак війна змінила все. Фото: Армія Inform Від цивільної до військової хірургії Уже на початку березня минулого року в Оріхів почали привозити перших поранених захисників, в середині місяця бої точились за 5 км від містечка, а в кінці — росіяни почали активно обстрілювати сам населений пункт. З того часу центральна районна лікарня почала приймати як цивільних, так і військових поранених. Ігор пояснює, що військова хірургія відрізняється від цивільної, але в нього не було труднощів змінити спеціалізацію. Адже лікар у минулому мав досвід роботи з потерпілими в ДТП та вивчав медицину катастроф. Так, були деякі нюанси, на початку ведення вогнепальних ран трохи відрізнялось. Вивчав методички, додаткову літературу. Головне — я розумів, що якщо почну панікувати, легше від цього нікому не стане. А з холодною головою допомогти я можу багатьом, — каже хірург. За понад рік повномасштабної війни він допоміг багатьом українцям з важкими пораненнями та трагічними історіями, які не можуть залишити байдужими навіть досвідчених медиків. Жінка з пораненням ноги, чоловіка якої вбило поруч у власному дворі внаслідок мінометного обстрілу. Дідусь з відірваною стопою, який наступ на протипіхотну міну, коли йшов по воду. Жінка, якій ампутували обидві ноги, бо вона вийшла з машини на узбіччя під час евакуації та потрапила під обстріл… І ще безліч таких щемливих історій. Фото: Армія Inform Обстріли лікарні та розгортання стабілізаційного пункту 7 травня росіяни вперше, але не востаннє обстріляли саму лікарню. Тоді цивільний персонал евакуювали, разом з Ігорем залишилось ще кілька медиків. Заклад почав працювати автономно на генераторах, а воду підвозили. Після другого обстрілу в кінці місяця було вирішено повністю евакуювати лікарню та на її базі відкрити стабілізаційний пункт. На новому місці ми розгорнулись доволі швидко. Вже в першу добу прийняли 20 поранених, серед яких були і важкі. Наразі маємо обладнані операційні палати, реанімації, стабілізаційні та протишокову кімнати, проводимо різноманітні види діагностики: рентген- та ультразвукову, ендоскопію тощо, — розповідає хірург. Тут не лише стабілізують поранених, але й проводять складні операції на легенях, судинах, нирках та навіть серці. Читати на тему Все що тут є — це життя. Врятоване чи втрачене. Три години з життя стабпункту на Авдіївському напрямку За три години через стабпункт пройшли 28 бійців. І те, що вони їдуть далі, — лише заслуга військових медиків, які не відпускають жодне життя у лапи смерті. Сам Ігор займається не тільки медичною роботою. Адже, крім посади хірурга, ще обіймає посаду депутата Оріхівської міської ради. Тож чоловік розв’язує комунікаційні, організаційні питання, координує гуманітарні напрямки та співпрацює з військовими та цивільною владою. У нас немає часу на емоції. Я та мої колеги, зібравши нерви в кулак, просто робимо свою справу, допомагаючи воїнам наближати Перемогу. Ми всі чекаємо на звільнення України, і щойно це станеться, я із радістю повернусь до своїх цивільних пацієнтів, — зауважує Ігор. Місцеві мешканці вірять, що Запорізька область відновиться, як тільки звідти виженуть росіян. Дивись, як люди живуть у знищеному Оріхові зараз під постійними ворожими обстрілами. А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше! Теги: війна в Україні, Життєві історії, Запоріжжя, Медицина Джерело АрміяInform Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Все що тут є — це життя. Врятоване чи втрачене. Три години з життя стабпункту на Авдіївському напрямку За три години через стабпункт пройшли 28 бійців. І те, що вони їдуть далі, — лише заслуга військових медиків, які не відпускають жодне життя у лапи смерті.