Україна бореться за всю Європу — ми не маємо цього забувати: історія шотландського добровольця, який віддав серце війні

Він ніколи не думав, що побачить війну на власні очі. Його рідний дім та родина знаходяться у безпеці, на них не летять російські ракети. Та вся безпека Європи упирається в слово “поки” — поки стоїть Україна.

Україна бореться за всю Європу — ми не маємо цього забувати.

Шотландець Адам Енніс на псевдо Braveheart (у перекладі з англ. “Хоробре серце”, — ред.) зрозумів цей принцип досить швидко, тому з перших днів повномасштабного вторгнення Росії вирішив піти на фронт. Поки його батьки знаходились у відпустці, поїхав у Яворів, де проводили тренування міжнародного легіону.

Як минуло десять днів навчань, то разом із побратимами поїхав обороняти Київ.

Тільки зараз ділиться, наскільки були здивовані його батьки, коли він не зустрів їх з аеропорту, а надіслав замість себе друга. Сам пізніше зателефонував та сказав, що тепер він на війні.

Ми хвилюємося, але він зробив це з правильних причин. Він зробив це не для слави, він не дурний. Він порядна людина, і коли приїхав туди, то сказав, що не шкодує, — говорить батько Адама.

Побачитись із рідними Адаму вдалось вже на Різдво, коли він отримав вихідний. Та, як ділиться чоловік, свято зараз не відчувається, оскільки він все одно думками з товаришами, які знаходяться в окопах.

Тому на наступний день після святкувань Адам повернувся до побратимів, з якими він вже встиг побачити неодноразово справжнє пекло війни.

Найбільше чоловіка бентежить, як потерпають від обстрілів та звірств ворожої армії мирні жителі.

Це для мене найважче у цій війні — я був свідком того, що ці тварини чинили з невинними людьми з першого дня.

Читати на тему

”В Гостомелі було небезпечно, тож ми побігли… до Бучі”: історія сім’ї, яка тікала від пасток окупантів

Про порятунок з пекла на Київщині: у матеріалі.

Однак лишається місце і для більш приємного — захоплення силою українців, які опри усі складнощі не втрачають бойового духу. Сам чоловік теж не збирається нікуди їхати, допоки не настане перемога.

Я не планую найближчим часом повертатися додому. Моє серце віддане цій війні.

Та водночас Адам нагадує, що світу необхідно пам’ятати, якою ціною виборюється свобода та як багато гідних воїнів поклали своє життя за незалежність. Тому кожному варто знайти у собі сили та зробити все можливе, щоб наблизити перемогу України.

Його життя можна було б назвати розміреним та відносно спокійним. У 2015 році Станіслав Чечко вступив до лав французьких легіонерів, до яких з усіх охочих потрапляло не більше ніж 10%. Зміг дослужитися до звання офіцера, але все змінилося 24 лютого. Читай історію легіонера Станіслава Чечко.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!