Якби знала про майбутнє, сліз було б менше! Історія родини, яка виховує донечку з синдромом Дауна

Усі батьки хочуть, щоб їхня малеча була здоровою та пізнавала у цьому світі лише добро. Але інколи після народження дитини батьки дізнаються про захворювання малечі, яке перевертає все з ніг на голову, настає розпач, починаються сльози.

Так Валентина та Анатолій Ткачуки дізналися, що у їхньої другої донечки синдром Дауна. Вони розповіли Суспільному про особливості виховання доньки та свою мрію.

Загалом у Луцькій територіальній громаді виховують 60 дітей із синдромом Дауна. Вони відвідують громадську організацію Даун-синдром, про це повідомила керівниця центру Олена Мельник.

Якби могла заглянути в майбутнє, сліз було б менше

Валентина Ткачук каже, що після почутого діагнозу були сумні думки, жінка плакала. Проте запевняє, що це було дарма, адже маленька Софійка принесла в життя родини багато радості.

— Якби могла хоча б на мить заглянути в майбутнє і побачити сьогоднішній день, то сліз було б набагато менше. Всупереч всім стереотипам, ці діти їх ламають своєю добротою, ніжністю, любов’ю до життя, — розповідає жінка. Каже, що у житті присутні постійні обійми, усмішка та слова “Я тебе люблю”.

Читати на тему

Ця тема — не табу. Що ми мусимо знати про дітей із генетичними та психологічними порушеннями

Розповідаємо, що варто знати про спілкування з дітьми, які мають ментальні порушення.

Відвідування дитсадка

Батьки вирішили зробити все можливе для розвитку дитини, коли Софійці виповнився рік. Тоді вони вирішили, що віддадуть донечку на навчання до звичайного дитсадка. Завідувачка погодилася прийняти Софійку, хоча у закладі не було подібного досвіду раніше.

— За рік часу ми спільними зусиллями зробили, щоб Софійка почувала себе комфортно. Вона розуміє нас, ми розуміємо її, оточення теж, — каже Валентина.

Зараз Софійка навчається за інклюзивною формою навчання у Луцькому навчально-реабілітаційному центрі. Уже вміє писати й рахувати, ділиться тато дівчинки Анатолій. Він розповідає про особливості навчання в центрі:

Дітей в класі менше, викладачів і вихователів більше і результат освіти відразу помітний, дитина пробує читати, писати, елементарні математичні дії виконувати, — розповідає чоловік.

У Софійки є старша сестра Ангеліна, їй 11 років. Вона підтримує свою сестричку та залюбки займається з нею. Каже, що це не складно. Вона розповідає, що серед улюблених іграшок Софії — дитячий лікарський набір.

Зараз родина мріє навчити Софійку читати, щоб вона пізнавала світ через книги. Родина докладає усіх зусиль, щоб забезпечити розвиток малечі. А в громадській організації цьому допомагають.

Батьки роблять усе задля безпеки своїх дітей. Раніше ми розповідали історію багатодітної родини, яка виїхала до Польщі. Мати з десятьма дітьми евакуювалася під звуки вибухів.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: Суспільне Луцьк