Українська авіація вражає! У нас не такі сучасні літаки, як у країн-партнерів, їх не так багато, як у ворога. Проте наші військові льотчики вражають своїми вміннями, увесь світ захоплюється їхнім професіоналізмом та хоробрістю.
З перших днів повномасштабного вторгнення українські літаки здіймаються в небо, щоб перехоплювати ворожі цілі. Але успіху у повітрі передує тяжка наземна робота.
Начальник озброєння одного з підрозділів повітряного командування Південь, старший лейтенант Андрій розповів для Армія.Inform про підготовку літаків до злету й ворожі обстріли на початку вторгнення.
На одному з військових аеродромів після сигналу повітряної тривоги усі працівники беруться до роботи. Починають шуміти двигуни, звук яких заполоняє усе на кілька сотень метрів навколо. Техніки жваво перевіряють усі системи, щоб вкотре впевнитися у їхній справності. Тоді літаки злітають, а на аеродромі продовжує роботу наземний персонал.
Андрій вже звик до такого шаленого темпу. Ще до повномасштабної війни він зрозумів, що зволікання може вартувати надто дорого.
Андрій п’ять років навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де він опанував спеціальність Засоби наземного забезпечення та обслуговування аеродромів.
У 2016 році став командиром технічного взводу окремого інженерно-аеродромного батальйону. Хлопець одразу продемонстрував, що вміє досягати поставлених цілей.
За його словами, він мав дружній колектив. Старші колеги завжди підказували, що і як правильно робити. Не забували вказувати на недоліки, що допомогло Андрію опанувати посаду.
Ілюстративне фото: командування Повітряних сил / Facebook
До обов’язків Андрія входило:
Роботи завжди вистачало, тож військовий приходив на службу одним із перших, а йшов останній.
У 2017 році Андрій потрапив до ООС. Він на власні очі побачив, як люди живуть під постійними обстрілами. Тоді він навіть не думав, що це чекатиме на всю Україну.
— 23 лютого ми виїхали до населеного пункту, щоб закачати киснем компресор. Зранку мали повернутися в частину. Я заночував у свого товариша. О третій ночі мені зателефонували й сказали, що почався обстріл. Я навіть не повірив спочатку, лише коли прибув до частини, зрозумів — то не чийсь злий жарт, — згадує Андрій.
Він зізнається: на долю секунди просто застиг. Він був на плацу між штабом і капличкою, дивився, як летять ворожі ракети.
Здавалося, що час зупинився, а всі відчуття застигли, але це тривало долю секунди. Далі було усвідомлення невтішної реальності, — каже він.
Ворог намагався знищити усю техніку, але завдяки вмінням українських військових її вдалося зберегти. Уся робота виконувалася з блискавичною швидкістю.
— Наш аеродром російські військові обстрілювали неодноразово, але нам вдалося зберегти чи не всю техніку. За необхідності проводили ремонт пошкодженої, розчищали летовище від уламків ворожих ракет, тому коли літаки та вертольоти мали здійматися в повітря, ми могли забезпечити їм зліт, — з гордістю розповідає Андрій.
На хлопця та його побратима було покладене відповідальне завдання — відновлення та підтримання справності техніки, щоб вона могла надалі виконувати бойові завдання. Тож працювали хлопці без вихідних. Від виконання їхніх завдань залежало не одне життя.
— У нас є тягачі Урал, КрАЗ, ЗІЛ, а також паливозаправники, аеродромний пересувний електроагрегат, аеродромний кондиціонер, уніфіковані газозарядні станції, пересувні засоби миття та спеціальної обробки літальних апаратів та інша техніка.
Якщо бодай одна одиниця випадає – зліт повітряного судна може бути під сумнівом, — наголошує військовий.
Андрій хвилюється за кожен зліт, але найбільше — за посадку. Після злету він продовжує працювати на землі та чекає на приземлення кожного літака після виконання бойового завдання. Хлопець не сумнівається — Україна переможе у війні. Для цього він та його побратими докладають усіх зусиль.
Раніше ми розповідали історію льотчика Karaya, який збив не одну ворожу ціль в українському небі.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!