Моє життя повертається: історія незламної українки, яка втратила ногу у Краматорську, але не здалася

Втратила ногу, але не втратила себе. З таким статусом у соцмережах українка Анастасія Шестопал з Дружківки розпочала нову сторінку життя.

8 квітня дівчина потрапила під обстріл вокзалу у Краматорську, який атакували російські окупанти ракетою з цинічним написом “за дітей”.

19-річна студентка Київського національного Університету ім. Драгоманова отримала тоді тяжкі поранення, але, як розповідає сама, не втрачала свідомості, поки не потрапила у лікарню в Дніпрі.

Лікарі декілька днів боролися за її ліву ногу, та зрештою постало інше питання – чи буде Настя взагалі жити. Тому медикам довелось ампутувати кінцівку.

А колись Настя займалась хореографією, встигла закінчити школу зі срібною медаллю та розпочати навчання на соціального працівника в Києві. Тепер дівчина активно займається спортом, щоб швидше пройти реабілітацію та отримати новий протез.

Читати на тему

Ледь не відлетіли на небо: історія двох братиків, які втратили батьків, але вчепились за життя

Обличчя 14-річного Володі понівечило осколками, у хлопця зламана рука, а у його 8-річного брата Якова – травми значно серйозніші. Але їм дивом вдалося вижити.

Її родина та друзі – головна опора. Підписники у соцмережах захоплюються характером дівчини та дарують стовідсоткову підтримку і любов. Це й не дивно, оскільки Настя стала прикладом незламності для тих, кого також травмувало через ворожі обстріли.

Я на одній нозі можу скакати, у мене поновлюються тренування. Займаюся спортом. Тому моє життя повертається. Було б тільки бажання!

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений ANASTASIA | SMM | TARGET (@anastasia.shestopal)

Дівчина й не забуває про самоконтроль, саме він рятує її від поганих думок. Хоча процес прийняття нової себе ще триває.

Попереду у Насті чимало творчих планів, здійснення мрій та бажання підтримувати поранених на війні. І звісно – довгоочікуване повернення в Україну.

А поки українка нині в німецькому місті Ессен проходить реабілітацію та чекає на виготовлення протеза лівої ноги, займається спортом, вивчає німецьку, англійську та активно веде соціальні мережі.

Після пережитого намагаються оговтатись також українці, які виїхали з тимчасово окупованого Херсону. Читай історію херсонської лікарки про нестачу ліків, російський терор та розстріл мирного населення.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!