Щосуботи завдяки його таланту звучить столичний Поділ. Попри осінню прохолоду Ігор Янчук грає просто неба. І так уже п’ять років проходять концерти для усіх з найкращими творами сучасних композиторів-неокласиків.
Мені завжди подобалося грати на вулиці значно більше, ніж у приміщеннях.
Ігор називає себе аматором, оскільки вищої музичної освіти немає. Майстерність уже здобував самотужки. Особливо надихався творами італійця Людовіко Ейнауді, які так любить сьогодні у виконанні Ігоря київська публіка.
Чоловік пригадує свій перший концерт у столиці. Це був холодний день, тому глядачів було не так багато. Проте до нього підійшов насолодитись музикою чоловік з Китаю. Навіть попри мовний бар’єр вони одразу порозумілись без слів, а захват слухача передався й самому виконавцю.
Так само минулоріч Ігор грав біля фунікулера, а повз проходив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко. Тоді піаніст отримав пропозицію, від якої не відмовляються: у День 30-річчя Незалежності зіграти на головній сцені країни. Ігор у той день виконав основну партію.
По-особливому чоловік почав ставитися до своєї справи з початком повномасштабної війни. Навесні, як тільки надворі потеплішало, він відкрив музичний сезон, незважаючи ні на що.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений И г о р ь Я н ч у к (@igorindigor)
Допис, поширений И г о р ь Я н ч у к (@igorindigor)
Для тих людей, які були у той перший імпровізований концерт після 24 лютого на вулиці, це був як знак. Частинка звичайного мирного життя жевріла у його мелодіях.
Зараз Ігор продовжує грати киянам, і жоден, за словами піаніста, не проходить повз. Кожен бодай на секунду зупиняється, аби вслухатись. Ігор усміхаючись розповідає, що йому іноді навіть дарують маленькі дрібнички. Просто аби потішити та подякувати за якусь розраду.
Деякі люди, хто чує музику, особливо ввечері, відкривають вікна чи балкон, щоб музика залітала в їхню оселю. Або просто виходять сюди послухати зі звичайною чашкою.
Ігор каже, що для нього музика — це власний спосіб боротьби зі злом. Така собі ментальна зброя.
Коли чую сирену, я відчуваю: “О, десь поруч зло. Треба більше добра”. І включаю більше добра, передаю його через клавіші. Так утворюється через ноти невидимий, але захисний купол.
Ще декілька вуличних концертів — і піаніст закриватиме сезон. Інструменту, говорить чоловік, у холод важче впоратись із навантаженням. Втім, Ігор обіцяє, що новорічні та різдвяні свята в столиці не минуть у тиші.
Деяким творцям все-таки довелося полишити улюблену справу, але вони знайшли, як допомогти іншим під час війни. Читай історію музиканта, який евакуює людей із гарячих точок.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!