Партизанське військо з одного пенсіонера! Як чоловік знешкоджував ворожу техніку та крав снаряди росіян

Росіяни були певні — проти них діє цілий партизанський загін. А виявилося, лише один розлючений пенсіонер може чинити їм опір! Пан Василь, якому 63 роки, разом із дружиною прожили в окупації 70 днів.

Увесь березень чоловік вночі та під обстрілами скручував боєголовки з російських набоїв, знімав акумулятори з важкої техніки, зливав солярку, викрадав документацію.

А на третій день після звільнення села підірвався на міні. На превелике щастя, залишився живий.

Василь — колишній десантник, чорнобилець. Їхню з дружиною оселю на Північній Салтівці потрощило. На момент російського вторгнення вони були на дачі під Харковом. Звідки окупанти й гатили по Салтівці. Чоловік каже: думав, чим може допомогти, й прийшла ідея знімати акумулятори.

Кожен акумулятор — по 50 кілограмів. Пан Василь знімав їх вночі. Так — із десяток ходок. Одного разу виявив Урал із набоями, боєголовки лежали окремо.

Дотягнути на спальнику зміг 48 штук. Схрон ворожого залізяччя облаштував у нужнику на одній із дач. 

Чоловік ховав снаряди й чекав, поки прийдуть наші військові. Але поки їхнє село звільнили, пенсіонер устиг ще й знешкодити ворожий бензовоз, який росіяни примудрилися поставити неподалік його будинку — зіпсував шланг. 

Почуття були…хотів помститися! Я, коли в лікарню приїхав, спати не можу. Все чекаю, коли мене заберуть.

Читати на тему

Ціною власного життя: 70-річна бабуся з Київщини допомогла знищити понад 100 ворожих танків та артустановок

Приходила пішки, щоб порахувати техніку окупантів і передати інформацію ЗСУ — історія бабусі з Мотижина.

На третій день після звільнення села пан Василь разом із собакою Мальвою пішов у поле. Подивитися, чи не забрали загиблих українських армійців. Виявилося, що тіла були заміновані й чоловікові відірвало ногу. 

— Через мінне поле, вся в крові прибігає.. і тут я зрозуміла — щось трапилось. Мальва прибігла і відразу лягла біля ліжка чоловіка, вона була перелякана, шокована. Два дні після цього не їла, не пила, навіть на вулицю не виходила, — згадує дружина Василя.

Проте Василь не розгубився — перетягнув ногу Мальвиним повідцем і поповз мінним полем до траси, де його й підібрали наші військові. Пана Василя доправлять на реабілітацію до Львова, а згодом — до Німеччини.  

Дружина впевнено каже, що пишається своїм чоловіком.

Окупанти знищують оселі українців, проте коли вони повертаються в деокуповані міста, знають — найкраще попереду. Тож вони прудко прибирають наслідки російської агресії. Читай, як Іванка Сьолковська з Торонто малює квіти навколо слідів від куль у Бучі.