Росіяни були певні — проти них діє цілий партизанський загін. А виявилося, лише один розлючений пенсіонер може чинити їм опір! Пан Василь, якому 63 роки, разом із дружиною прожили в окупації 70 днів.
Увесь березень чоловік вночі та під обстрілами скручував боєголовки з російських набоїв, знімав акумулятори з важкої техніки, зливав солярку, викрадав документацію.
А на третій день після звільнення села підірвався на міні. На превелике щастя, залишився живий.
Василь — колишній десантник, чорнобилець. Їхню з дружиною оселю на Північній Салтівці потрощило. На момент російського вторгнення вони були на дачі під Харковом. Звідки окупанти й гатили по Салтівці. Чоловік каже: думав, чим може допомогти, й прийшла ідея знімати акумулятори.
Кожен акумулятор — по 50 кілограмів. Пан Василь знімав їх вночі. Так — із десяток ходок. Одного разу виявив Урал із набоями, боєголовки лежали окремо.
Дотягнути на спальнику зміг 48 штук. Схрон ворожого залізяччя облаштував у нужнику на одній із дач.
Чоловік ховав снаряди й чекав, поки прийдуть наші військові. Але поки їхнє село звільнили, пенсіонер устиг ще й знешкодити ворожий бензовоз, який росіяни примудрилися поставити неподалік його будинку — зіпсував шланг.
Почуття були…хотів помститися! Я, коли в лікарню приїхав, спати не можу. Все чекаю, коли мене заберуть.
На третій день після звільнення села пан Василь разом із собакою Мальвою пішов у поле. Подивитися, чи не забрали загиблих українських армійців. Виявилося, що тіла були заміновані й чоловікові відірвало ногу.
— Через мінне поле, вся в крові прибігає.. і тут я зрозуміла — щось трапилось. Мальва прибігла і відразу лягла біля ліжка чоловіка, вона була перелякана, шокована. Два дні після цього не їла, не пила, навіть на вулицю не виходила, — згадує дружина Василя.
Проте Василь не розгубився — перетягнув ногу Мальвиним повідцем і поповз мінним полем до траси, де його й підібрали наші військові. Пана Василя доправлять на реабілітацію до Львова, а згодом — до Німеччини.
Дружина впевнено каже, що пишається своїм чоловіком.
Окупанти знищують оселі українців, проте коли вони повертаються в деокуповані міста, знають — найкраще попереду. Тож вони прудко прибирають наслідки російської агресії. Читай, як Іванка Сьолковська з Торонто малює квіти навколо слідів від куль у Бучі.