Просто лежиш і молишся, щоб бодай тіло знайшли. Історія бойової медикині на псевдо Талісман

Українки — неймовірні: одні рятують життя посеред смерті, а інші забирають його у ворогів. Та усі вони добровільно йдуть у пекло заради життя. 

Дівчиною, яка доклала чималих зусиль, щоб потрапити у “нульове” пекло, є 22-річна Ірина з Житомира з красномовним військовим псевдо Талісман. 

Вона не просто жінка — це старша бойова медикиня роти. Про її шлях до такого звання та власну історію війни розповіли у виданні Землячки. 

Життя до повномасштабної та перші кроки у тактичній медицині

Життя Ірини, як і багатьох українців, розділилося на до й після 24 лютого. До вторгнення дівчина працювала звичайною медсестрою в обласній лікарні Житомира. 

Після нього вона без сумнівів, з наміром піти на фронт, почала оббивати пороги військових частин. Попри часті відмови, Ірина не полишала надій досягти бажаного. 

Тим часом два її брати, одному з яких лише 18 років, вже служили в армії. Дівчина теж хотіла зробити свій внесок у перемогу. 

Її життя змінилося 21 березня. У цей день її нарешті взяли бойовою медикинею роти в одну з бригад спеціального призначення. 

Про тактичну медицину я майже нічого не знала, тож перша поїздка на завдання була морально важкою. 

Вона була єдиним медиком в роті, але для побратимів стала більше, ніж лікаркою. Вона стала підтримкою та психологом для них.

Сама Ірина каже, що Талісманом її назвали не випадково. Підтримка та жага до життя дівчини не давала хлопцям здатись. Вони казали, що та для них — оберіг спокою та жаги до перемоги. 

Дві контузії: реалії життя на фронті

За майже десять місяців війни Талісман пережила дві контузії, одна з яких була важкою, та майже тричі опинялася на межі між життям і смертю. 

Після першої такої травми вона перевелася в іншу частину та почала вчитися. Певний час інструктувала новоприбулих військових та раділа, коли вони дякували за знання, які врятували життя. 

Другу контузію дівчина ледве пережила. Вона лежала в полі, де немає майже нічого живого, і не могла навіть підняти голову, над якою літають дрони, працюють Гради та міномети.

Читати на тему

Їхня робота — суцільний конвеєр життя і смерті: як медики на фронті борються за кожного — ексклюзивні кадри

Апокаліпсис у медичному стабпункті починається, щойно стемніє. Лінія фронту у цілодобовому вогні. Звідти постійно вивозять поранених.

— Ти подумки говориш усім, що любиш їх. А далі просто лежиш і молишся. Якщо навіть не виживеш, щоб бодай знайшли та забрали тіло і рідні мали куди прийти. З того моменту життя набуло іншого значення взагалі, — ділиться Ірина.

Коли ти виходиш з такої д*пи, то розумієш, що ще не все зробив тут, на Землі, й дякуєш кожному новому дню, який зміг прожити. 

Зараз дівчина — старша бойова медикиня роти. Разом з нею вона переживає усе, адже вони стали однією родиною, яка робить усе задля перемоги.

До фронту Ірина ніколи не сприймала себе без макіяжу чи намальованих нігтів, та усе змінюється. 

Жінка серед чоловіків на полі бою: побут

Найважче на фронті, розповіла Талісман, це довести, що жінка нічим не гірша за чоловіка й може бути не менш корисною. 

В побуті, де б дівчина не була, її побратими намагаються облаштувати максимум комфорту: саморобний душ чи подарована рожева миска з ковшиком, адже гігієна важлива навіть у польових умовах. 

Часто на фронті рятують серветки. Гріються там так, як дозволяє ситуація. Часом це може бути буржуйка чи купа ковдр.

Також амуніція, яка важить стільки ж, скільки й дівчина, дає про себе знати. 

Єдине, чого не вистачає на фронті, — це усамітнення, ділиться Талісман. Просто не вистачає моментів, де ти можеш побути наодинці з думками, з самим собою.

Талісман дякує усім українцям за віру, підтримку та допомогу. На окрему подяку заслуговують волонтери, без яких на фронті, як без рук. 

Зі смертю борються і лікарі в тилу. Читай історії відважних миколаївських медиків про роботу під обстрілами. 

Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.