До повномасштабної війни він був актором та мріяв зробити свою режисерську постановку. Але сталося так, що він став бойовим медиком на фронті. Ця історія про Петра Коноплю та його місію на війні, інтерв’ю з медиком поділилося видання DW.
Петро — боєць 35 бригади морської піхоти, бойовий медик. Він жив прекрасним життям та мріяв поставити власну виставу, але не встиг. Чоловік ніколи не служив в армії, гадки не мав, як працює зброя. Коли почалася війна, він перелякався.
Дуже було страшно, я перелякався. Перше, що спало на думку — треба виїжджати з усіма родичами, просто тікати, якнайдалі.
Коли Петро доїхав до першого блокпосту, який мав зустрічати ворога, побачив, що там стоять молоді хлопці, по 23-24 роки. Тоді він усвідомив, що не буде тікати, а піде у військо та не чекатиме, що його захистять молоді.
Після цього Петро та його знайомі створили групу в Telegram, аби тримати оборону. Адже у військкоматах були черги. Так зібралося понад півтори тисячі людей.
Мене впізнавали у місті, я їздив на мопеді з прапором, а люди називали мене Капітан Україна. 13 березня мені сказали, що є місце в ТрО Одеси.
Чоловік записався у морську піхоту. Багато навчався, з серпня він дізнався, що таке війна, фронт, страх. Це була Херсонщина. Перший бій був найстрашнішим, тоді Петра контузило. Після цього він почав надавати допомогу першому пораненому.
А потім була Донеччина. Це стало ще важчим випробуванням. Але жоден з поранених, яких рятував Петро, не помер.
Бойовий медик розповідає, у квітні стався прорив біля Бахмуту, підрозділ перекинули туди, хоча військові мали їхати на ротацію. Усі погодилися добровільно, ніхто не знав місцевості.
Ворога було дуже багато, я вирішив для себе, якщо я тут помру — зроблю все від себе можливе. Ми йшли на зачистку посадки, потрапили в засідку, відбилися, перемогли та повернулися в окопи.
Артилерія продовжувала накривати, в той час як Петро надавав допомогу. Окупанти пішли в обхід саме в той бік, де був медик та напарник. Вони вирішили чекати ворога. Пізніше медик почув крик побратима.
Його поранило в обличчя. Уламком вирвало шматок щелепи. Поряд лежали ще двоє. Він попросив добити його, кричав і молив про це. Але Петро ніколи навіть уявити собі не міг, що зможе добити когось.
Очі боялися, а руки робили. Я просто діставав турнікети, накладав, не слухав його. Чув тільки кулі мінометів. Усі поранені вижили, — пригадує Петро.
Коли Петро ніс пораненого, російські окупанти наздогнали та поранили чоловіка. У нозі було п’ять уламків. Через травму медик не зможе працювати у морській піхоті, планує бути інструктором.
Відео, які знімав бойовий медик, використовуватимуть бійці НАТО для власних навчань. Українські медики також діляться цим відео, яке вже стало своєрідим посібником.
Раніше ми розповідали історію військової кухарки на псевдо Гуцулка Ксеня.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.