Життя обласної дитячої лікарні Миколаєва змінилося з початком повномасштабної війни Росії проти України. Кожен третій працівник лікарні виїхав з міста, рятуючи своє життя та своїх близьких. Але є ті, хто залишився, розуміючи, що потрібні в складні часи. Так сформувався колектив відчайдушних лікарів. Читай історії мужніх медиків з Миколаєва у нашому матеріалі.
Рятували дітей, попри все: історії незламних медиків з Миколаєва
Лікарня почала працювати як єдиний організм, і кожен співробітник робить величезний внесок у допомогу тим, хто цього зараз потребує найбільше. Разом з благодійним фондом Твоя опора Вікна діляться історіями лікарів, які попри загрозу життю залишилися працювати на своєму фронті.
24-го лютого дитячий ортопед-травматолог Михайло Стефаник прокинувся від вибухів. Подивився новини, зібрав речі, зателефонував рідним, батькам, друзям і поїхав на роботу.
Зовсім не було думки про те, щоб виїжджати з Миколаєва. Вивіз рідних за місто та повернувся на роботу. Тоді й почалося моє найдовше чергування, яке тривало близько двох місяців.
З того моменту Михайло жив у лікарні. Березень став для нього найважчим періодом. На початку місяця околиці міста піддались ракетним обстрілам. Тоді в лікарню привезли сестер трьох і 17 років у критичному стані.
Поранення були настільки сильні, що лікарі, на жаль, не змогли їх врятувати. Цей день Михайло запам’ятав на все своє життя.
У важкий час колеги намагалися підтримувати одне одного, потім стало легше, і їм вдалося пристосуватися до нових умов життя і роботи.
Аби була можливість працювати під час обстрілів, у лікарні закрили вікна мішками, укріпили приймальні відділення. Допомагали всі — вантажили пісок, возили, зварювали стелажі. Медична допомога не зупинялась, тільки змінилися умови.
Оперували не тільки дітей, а й дорослих, надавали допомогу військовослужбовцям, загалом працювали як шпиталь.
Дитячий лікар-нейрохірург Сергій Чернишов також жив у лікарні. Вперше він переступив поріг свого дому через півтора місяця після початку повномасштабного російського вторгнення.
Не уявляв, що поїду з Миколаєва. Дитячий нейрохірург у лікарні один, тому я не міг покинути своїх хворих. Виїхати для мене означало втекти.
Дитячий лікар-нейрохірург Сергій Чернишов
У неонатальному відділенні за час повномасштабної війни отримали лікування 352 новонароджені дитини, з яких 50 — передчасно народжені. Наталія Мартьянова — лікар-неонатолог, яка виявляє симптоми захворювань та відхилень у розвитку новонароджених дітей.
Пологи відбуваються навіть попри війну, тому залишити свою роботу я не могла. Крім того, ми дивилися на керівників, бачили, як вони тримаються.
Лікар-неонатолог Наталія Мартьянова
Робота в надскладних умовах
Зараз у місті блекаут, в області відсутня вода, а 70% інфраструктури зруйновано. Аби лікарня могла працювати в нинішніх умовах, її обладнали генераторами. Також є своя свердловина з чистою питною водою, автономне опалення. Тож лікарі можуть надавати необхідну допомогу в повному обсязі.
Нас постійно підтримує благодійний фонд Твоя опора. Дивлячись на таких людей, переконуюся, що нашу країну не здолати.
Ми отримали багато обладнання: нову дихальну апаратуру, монітори, медикаменти, гігієнічні засоби, яких потребують наші дітки та матусі.
Наразі під опікою благодійного фонду перебуває понад 100 лікарень по всій Україні, зокрема й у прифронтових містах. Підтримай лікарів через фонд та допоможи їм рятувати життя українців. Твоя опора закупить усе необхідне — від обладнання до витратних матеріалів.
За час повномасштабної війни у відділенні врятували 97 малюків, з них 22 народилися з вагою менше ніж 1500 грамів.
Відділення фізичної та психологічної реабілітації хворих зʼявилося в миколаївській лікарні лише на початку цього року. За цей час курс реабілітації пройшли 500 дітей — поранені, передчасно народжені, неврологічні хворі, і ті, які потребували психологічної підтримки.
Наталя Пономаренко теж не покинула своїх пацієнтів:
Коли ти дивишся в очі дітям, то розумієш, що це і є сенс нашого життя. Коли ти дивишся в очі батькам, ти розумієш: “Хто, якщо не ти?”… І це надає сил. Це надихає. Це мотивує.
Завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Наталя Пономаренко
Уся команда лікарні продовжує працювати разом, аби надавати важливу і потрібну допомогу тим, хто найбільше її потребує — маленьким українцям.
Раніше ми розповідали про роботу парамедикині Орисі на фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Фото: Юлія Білецька