Українці за кордоном під час війни. Олександра Каленюк розповіла про життя в Румунії та неймовірне ставлення місцевих до біженців

Ми підготували для тебе пʼять історій про українських біженців у різних країнах.

Пишемо про їхнє нове життя, побут і людей навколо, про допомогу держави та волонтерів, про роботу, школу чи садок для дітей.

Про ситуації, що неймовірно вразили. Про все.

Перші три розповіді — про харківʼянку Аліну й ужгородку Ірину в Німеччині, а також Дарію Котєльнікову з Херсона, яка тепер в Італії.

А цього разу — про киянку Олександру Каленюк. 

Вона з рідними виїхала з Києва до Румунії з планами податися далі. Проте в Румунії їм безумовно і надзвичайно сподобалося.

Вдома Саша працювала інструкторкою з йоги. Тепер веде заняття онлайн для українських дівчат.  

3 березня Олександра зі своєю невісткою Юлею, півторарічним племінником Артемом та кицею Лі спонтанно подалися до Румунії, без плану.

На кордоні щедро пригощали голубцями та іншою їжею, прикордонники любʼязно пропустили з твариною без документів, поліцейський дав безкоштовну SIM-картку.

Румунські жінки вітали українок зі сльозами на очах.

За кордоном зустріла дружина Сашиного свекра, забронювала готель в місті Сучава. За два дні через знайомих знайомих знайшли безкоштовне трикімнатне житло в місті Плоєшті, де досі перебувають. Це за 60 км від столиці Бухаресту.

Цінно, що знайомі приїхали на авто в Сучаву забрати Сашу з родиною, а це — 450 км в один бік.

— Ми живемо в квартирі неймовірно добрих людей. Напевно, будемо вдячні їм до кінця нашого життя. Можна сказати, що в нас тут зʼявилася сімʼя.

Вони відразу надали українським гостям багато їжі, харчі для кішки, білизну, памперси, геть усе, що потрібно для щоденного побуту.

Господар Вйорель щодня привозить смаколики, іграшки, одяг малому, а вихідними наші герої зустрічаються зі всією сімʼєю (подружня пара та їхній син із дівчиною). 

Першого дня й надалі голова родини кілька разів привозив гроші, з якими посприяли його друзі.

Українці відмовлялися брати, проте Вйорель безапеляційно залишав їх на столі. Загалом уся допомога спрямована від цієї сімʼї та їхніх товаришів.

— Особливо в перші дні вони постійно намагалися нас відволікати, молодь залишалася з нами, гралася з малим, забирала нас за місто. Вони відразу нам сказали, що тепер ви — наша сімʼя.

Читати на тему

Українці за кордоном під час війни. Аліна Курлович розповіла, як їй допомагають почати нове життя в Німеччині

Розповімо тобі про нове життя харківʼянки в Німеччині. Вона має там безліч державних привілеїв і допомогу від місцевих.

Українці не клопочуть про тимчасовий захист, але дружина Вйореля допомагає оформити документи на виплати. Сімʼя приїхала із заощадженнями. Олександра веде онлайн-заняття з йоги за донейти — це для українок.

Звісно, їй хотілося б бути інструкторкою в румунській студії, проте наразі місцеві не надто готові до йоги англійською.

Юлія також працює онлайн — продакт-менеджеркою в ІТ-компанії, тому для сина Артема знайшли няню, українську пані. Водночас намагаються жити ощадливо, в режимі економії.

Щодо цін у Плоєшті, то переважно все дорожче на 10-15%, ніж у Києві. Але ціни на житло — суттєво вищі. 

Важливо, що в Румунії безкоштовно відкривають банківські рахунки для українців, відтак Саша без комісії переказує кошти на українську картку і сплачує комуналку за київську квартиру (в Румунію вона приїхала з готівкою).

Щодо медицини, то є безліч безкоштовних можливостей для українців, особливо для вагітних та дітей. До речі, киці зробили безоплатну стерилізацію у ветклініці.

У транспорті нема потреби, бо місто маленьке, а поїздка на таксі має еквівалент до 100 грн.

До речі, квиток на потяг для українців є безкоштовним. На вокзалі треба було показати паспорт, відтак отримати картку Bilet Help Ukraine.

Читати на тему

Українці за кордоном під час війни. Ірина Міллер — про Німеччину, волонтерство і навчання синів

Розповімо тобі про життя ужгородки та її двох синів у Німеччині. Тут про побут, школу та волонтерство.

Якщо говорити про мову, то за понад півтора місяця дівчата вже значно краще розуміють румунську, вивчили базові фрази, слова. У банках чи інших певних установах легко зарадити англійською.

Загалом наразі українській родині подобається в Румунії абсолютно все.

— Румунські люди стали для мене величезним відкриттям. Раніше ми не розглядали варіантів подорожей до цієї країни, а зараз я дуже закохана в неї та в людей.

І є безліч неймовірних історій. Першого дня українці затопили сусідку через несправну сантехніку. І коли вона дізналася, звідки вони, то ввечері принесла гроші та пакет продуктів (гроші не взяли). За кілька днів інша сусідка принесла харчі і гроші для малого. 

— Всунула гроші й відразу втекла, що ми аж розгубились. На них ми купили Артему різні книжечки та іграшки, бо сусідка ж для нього їх лишила.

А ось якось в супермаркеті поважна пара безапеляційно наполягла і заплатила за покупки українців.

— Вони розрахувалися, а ми плакали. Це розбиває серце, вони ж — старенькі бабуся й дідусь.

На старті подорожі Саша з родиною очікували, що їхатимуть до інших країн, однак у Румунії їм напрочуд до вподоби, залишатимуться тут, допоки вдома не стане безпечно.

Українці кажуть своїй румунській сімʼї, що після закінчення війни чекають у гості, щоб віддячити за всю приязнь.

До речі, про Румунію трохи розповідала і Дарія Котєльнікова, а також — про Молдову та нове вимушене життя в Італії.