4-та бригада оперативного призначення Рубіж поділилась неймовірною історією порятунку свого бійця, яка відбулася на Сіверському напрямку. В ході однієї з ротацій позиція підрозділу опинилася в оточенні противника. На місці перебували четверо бійців. Двоє загинули від ворожого скиду під час відбиття штурму. Ще один загинув від влучання FPV, коли підпалили їхнє укриття. На позиції залишився лише один чоловік з позивним Танкіст, який тримав оборону самотужки. Для його порятунку з дрона скинули цілий електровелосипед. Як почалось оточення Танкіста на позиції Танкіст пригадує, що їхню позицію почали накривати вогнем з першого дня перебування. Згодом з чотирьох чоловіків лишилося всього двоє. — Ми лишилися з Михайловичем удвох. Наші дрончики, як могли, прикривали нас зверху. Потім на нас кинули два балони газу прямо в нору, і зажигалку. Ми загорілися. Михайлович виліз тушити наверх. Я лиш почув три скида. Спочатку один, потім одночасно два. І все, тиша. Потім трохи газ розійшовся. Я спробував вилізти наверх, але чую, дрони гудять. Я виходжу по рації, кажу: “Михайловича вже нема”. Я лиш побачив його берці на виході. Танкіст був поранений і не міг пересуватися самостійно, тільки повзти по-пластунськи. Попри це, він відбивав штурми ворога. Під’їхати туди на техніці було неможливо, тому що повсюди стояв ворог. Вийти самотужки він також не міг, бо до найближчої позиції йому треба було йти 1,5 км. В його стані, з пораненнями нижніх кінцівок, Танкіст просто не дійшов би. — Після того я лишився сам на позиції, “трьохсотий” з ногою. Кожного дня я був в оточенні майже з усіх сторін. Це були довгі п’ять днів для бійця. Росіяни щодня лізли в його укриття по одному або по двоє. Танкіст відбивався, як міг. Його прикривали побратими, проте на позиції він був абсолютно один. Читати на тему Вирішили, зробити все, аби ворог нами вдавився: історія головного сержанта на псевдо Борода про вихід з оточення Тоді я був бродячим котом зі снайперською гвинтівкою в руках — працював сам або в парі, — згадує головний сержант на псевдо Борода про свій перший бойовий досвід. План з електровелосипедом Командири постійно його підтримували, тримали з ним зв’язок і обіцяли, що обов’язково витягнуть. Самостійно та з пораненням він дав відсіч окупантам. Паралельно з цим в бригаді думали, як його врятувати. Врешті вигадали варіант з електровелосипедом, який мав доставити дрон. Великі безпілотники на кшталт Вампіра чи Heavy Shot зазвичай не використовують вдень, адже їх дуже гарно видно і чути. Тож для проведення евакуації треба було вирахувати правильний час доби, погодні умови та вагу, щоб дрон зміг виконати свою місію. Вага електровелосипеда сягає майже 40 кг. Heavy Shot може її дотягнути, але лише на відстані двох кілометрів. Тобто запуск мав бути якнайближче до точки евакуації. Досягнути цього було складно. Кілька разів пілоти пробували відправити дрон. Один раз борт збили разом з велосипедом, коли він летів на евакуацію. Під час другої спроби не витримали мотори. На третій раз борт доніс велосипед в розібраному стані до однієї з позицій, яка перебувала ближче до лінії бойового зіткнення. Там його зібрали та увімкнули, щоб вже готовим прилетів до пораненого. Читати на тему 15 кг на плечах і ворог за спиною: як зв’язківець Вадим врятувався з Курщини Вадим та його побратими були затиснуті ворогом з трьох боків, коли командування віддало наказ виходити з Курщини. Як вдалося врятуватися? Початок операції Танкіст був проінструктований. Коли почув про велосипед, за голосом одразу зрозуміли, що у нього з’явилася надія на порятунок. Щоб візуально приховати його під час виходу з оточення, пускали дим. Паралельно намагались максимально відпрацювати по всім укриттям противника з дронів, щоб у них навіть думки не було вилізти. Ми робили ставку на швидкість, на неочікуваність, бо ніхто не очікував такого маневру від нас, а також на беззвучність цього електровелосипеду. І, звичайно, на мужність, хоробрість самого Танкіста, який тримав там оборону, — каже начальник штабу бригади Микола Гриценко. Тяжкий борт долетів до позиції, знизився та спустив велосипед. Танкіст виліз і взяв велосипед, проте було видно, що щось пішло не по плану. Виявилося, що троси заплутались у колесах. Це зайняло трохи часу. Втім, Танкісту вдалося швидко розібратися, як це владнати. — Трохи заплуталися ті троси в колесах, я не міг їхати. Не виходило, але нічого, з Божою поміччю я розплутав, сів і поїхав. Проїхавши 400 метрів від своєї позиції, максимально близько під’їхав до сусідньої, де його могли зустріти. На жаль, в цей момент він наїхав на дистанційне мінування. Наїхав на помпу переднім колесом, його вирвало. Я упав, почав йти, але не міг, нога дуже сильно боліла. Тут пацани вибігли, забрали, затягнули. Дуже їм сильно вдячний. Ці хлопці здійснили великий подвиг, адже рятувати Танкіста довелося не в тилу, а перед носом у росіян. Потім оглянули чоловіка, проте поранень не знайшли. Ніби протягом цього маршруту поруч з ним був янгол-охоронець, кажуть в бригаді. Згодом його відвели ще на пару позицій у тил. Але навіть після цього він перебував у дуже небезпечній зоні. Сіверський напрямок відомий неймовірно складною логістикою, якої майже нема, пояснюють в підрозділі. Щоб зайти на позицію, потрібно пройти 6-7 км. Стільки ж треба пройти, щоб і покинути її. Танкіст у своєму стані явно не зміг би цього зробити. Тому ухвалили рішення повторити рішення з велосипедом. Волонтери купили у Павлограді новий електровелосипед і у той же день доставили його на позицію. Працювали за тією ж схемою. Танкіст знову зустрів велосипед, сів на нього, взяв радіостанцію і поїхав. Дорога тривала не більш ніж 15 хвилин, але для всіх це відчувалась як ціле життя. Він максимально гладко проїхав по надзвичайно небезпечній ділянці, де постійно працюють FPV. Він просто пролетів її, його ніхто не помітив. Він їхав і кричав постійно в радіостанцію: “Передайте, що я не орк. Передайте, хай не стріляють в мене”, — згадує Микола. Читати на тему І провізію вожу, і 300-их евакуюю: як боєць на Hummer проривався до своїх в оточенні В оточенні наші бійці пробули три-чотири дні. Виривались на Hummer та з вітерцем. Як тримав оборону протягом п’яти днів Після прибуття Танкіст почав розповідати, як вів оборонний бій та працював по орках. В нього лишилась одна граната, якою він потрапив у FPV-дрон. Той зірвався, вбивши окупанта. — Я не мав чим стріляти. Перед цим залетів FPV, він не зірвався. І там один (окупант — ред.) утік, наші його завалили скидами. В мене була одна остання граната. В мене вибору просто не було. Я взяв ту гранату і попав саме в дрон. Ця операція вартувала бригаді Рубіж двох втрачених електровелосипедів, вартістю близько 100 тисяч гривень, і двох втрачених Heavy Shot, вартістю близько 15 тисяч доларів кожен. Але це допомогло врятувати життя побратима. — Ці гроші просто незрівнянні з життям людини. І ми готові були б в рази більше витратити, але тільки витягнути його і кожного, хто був з ним, — підсумував Микола Гриценко. Нещодавно ми також розповідали історію бійця ГУР, який один проти п’ятьох стримав штурм під Куп’янськом. Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно! Теги: війна в Україні, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Вирішили, зробити все, аби ворог нами вдавився: історія головного сержанта на псевдо Борода про вихід з оточення Тоді я був бродячим котом зі снайперською гвинтівкою в руках — працював сам або в парі, — згадує головний сержант на псевдо Борода про свій перший бойовий досвід.
Читати на тему 15 кг на плечах і ворог за спиною: як зв’язківець Вадим врятувався з Курщини Вадим та його побратими були затиснуті ворогом з трьох боків, коли командування віддало наказ виходити з Курщини. Як вдалося врятуватися?
Читати на тему І провізію вожу, і 300-их евакуюю: як боєць на Hummer проривався до своїх в оточенні В оточенні наші бійці пробули три-чотири дні. Виривались на Hummer та з вітерцем.