Сержант Вадим Рибчинський родом з Житомирської області. До 2023 року служба в армії була йому зовсім незнайома, проте нині все змінилося.
Він військовослужбовець 8-ї окремої бригади зв’язку, брав участь у боях за Курську область і навіть був вимушений виходити з напівоточення ворога.
Про свій шлях в армії, раптову звістку про онкологію та інші виклики Вадим розповів кореспонденту АрміяInform.
Чим займається в ЗСУ
Вадим — зв’язківець, тож навчився робити багато різних справ: “прошивати” рації, забезпечувати зв’язок з ретранслятором, а у Курській області почав опановувати LTE-зв’язок. Але одних знань фахівцю замало.
У той день, коли нам довелось виходити з Курщини, то я, окрім того, що ніс боєкомплект, автомат, бронік, ще й тягнув з собою радіостанцію Либідь. А це ще кілограмів 15 у рюкзаку на плечах.
Під час відходу з Курщини їхня позиція була оточена майже з трьох сторін. Далі ворог пішов у наступ. До цього вони штурмували Любимівку, де їм вдалося закріпитися.
Накопичивши сили, разом з кількома танками й БТР росіяни пішли вперед. Ворожі штурмові групи обстріляли військових, а потім поїхали повз, далі на прорив.
Скоріше за все, в них була задача зайти поглибше та закріплятися. Тому ми й залишились у напівоточенні. Бо по факту ворог був вже у нас за спиною.
Можливо, у них ще задача була — відрізати певний шмат дороги. А це ж для нас логістичний шлях.
Командування розуміло, що забезпечити зв’язок в таких умовах неможливо, ворог затис їх з усіх боків. Тому вирішили виходити.
Як виходили з оточення
Їхній Хаммер був частково уражений від прильотів мін. Але оскільки в ньому не було пального, в будь-якому разі довелося б йти пішки. Вадим попередив всі суміжні підрозділи про їхній вихід, і що всім доведеться перейти на інші частоти.
— З нами були люди з інших бригад. Так сталося, що вони потрапили під обстріли, і там було двоє поранених. У одного суміжного підрозділу машина була пошкоджена, але ми поміняли там колесо, закрили дірку на радіаторі. І водій погодився вивезти цих поранених.
Коли виїжджали, то потрапили під обстріл. Водій дістав поранення, але зміг впоратися і довезти інших хлопців. Вадиму та його побратимам доводилось виходити самотужки.
Старалися триматися лісу. Бо дрони ворожі усюди літали. Весь цей час у мене був зв’язок із командуванням. Мені ставили задачі, і ми вже між собою вирішували, як виконувати.
Чоловік не хоче присвоювати всі заслуги лише собі, то вважає правильним згадати побратимів, з якими він там був: Максим Добровольський і Попович Павло. Певен, що без них би не впоралися.
Усі військові отримали орден За мужність 3-го ступеня. Зараз Вадим, окрім війни з росіянами, веде особисту війну з онкологією. Через це вручення нагороди відбулося удома.
Також познайомся з історією гінеколога Віктора, який змінив пологовий будинок на стабілізаційний пункт.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!