Врятувала лише думка про батьків! 19-річний військовий про втрату ноги, реабілітацію та бажання продовжувати воювати

Кожна історія українського військового демонструє незламність духу. Це напевне можна назвати однією з переваг нашої армії. Навіть після поранень та травм військові хочуть повертатися на фронт захищати Україну.

Так само і Єгор Олійник. 19-річний захисник втратив ногу на Донеччині, підірвавшись на протипіхотній міні. Спершу після усвідомлення того, що трапилося, хлопцю не хотілося жити, але думка про батьків допомогла йому боротися. 

Після двох місяців лікування військовослужбовець вже вчиться ходити з протезом та хоче повернутися на передову. Хлопець завжди хотів служити, тому підписав контракт, щойно виповнилося 18 років.

Єгор став командиром взводу, а 30 вересня натрапив на міну на Донеччині. 

У моїй руці було багато уламків. Праву ногу посікло дуже сильно, а ліву відірвало, — розповідає Єгор.

Хлопець зізнається, перша думка була здатися: 

— Подивився… Рука у крові, нога у крові. Думка була застрелитися і все… Я був сам, лежав серед поля, щоб не потрапити в полон… Будь-що могло бути, — ділиться військовий.

Читати на тему

Доводилось обмінювати полонених на ліки для поранених: історія офіцера СБУ на псевдо Бурий про оборону Маріуполя

Завдяки його роботі було отримано важливу інформацію від захоплених у полон окупантів, виявлено місця утримання українських полонених та ідентифіковано особи їхніх катів, — зазначили в СБУ після повернення Бурого з полону.

Тоді боротися за життя змусила думка про батьків. Хлопець зрозумів, що від його смерті нікому не буде краще. Тож він самотужки наклав джгути, маркером написав ім’я та прізвище й чекав на наших військових.

За п’ять хвилин його забрали побратими й евакуювали до лікарні. Протягом двох місяців хлопець лікувався у семи медзакладах України. Про протезування у львівському реабілітаційному центрі Незламні почув від побратимів і подався туди. 

— Ти два місяці без ноги у 19 років, це все ж шок. Деякі хлопці падають духом.

Треба було налаштуватися на протез — ти на нього станеш, і реабілітація буде довгою, — каже Єгор.

Уже за кілька тижнів хлопцю виготовили протез. Зараз він знову вчиться ходити. Він вдячний реабілітологам, які допомагають йому відновитися. 

— Завдяки інвентарю, який є у нас в залах, ми можемо проводити веселі й корисні заняття з нашими пацієнтами. Вони залишаються активними й задоволеними після кожного заняття, — каже реабілітологиня Роксоляна Шміло.

Єгор хоче відновитись якнайшвидше, щоб побачити рідних і продовжити службу. 

Найбільше зараз хочеться поїхати додому, нарешті нормально навчитися ходити й повернутися назад — помститися за ногу, — каже військовий.

Лікарі на війні дивом повертають людей до життя, попри надзвичайні ситуації. Раніше ми розповідали історію військового хірурга, яки на гелікоптері дістався Маріуполя, був на Азовсталі та вижив.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!