Вивіз із Чернігова 2500 людей та ледве не отримав звинувачення у державній зраді. Історія волонтера про таємну евакуацію

Тисячі українців можуть завдячити своїм врятованим життям нашим волонтерам. Вони щодня доводять, що це не професія, а покликання душі. Вони готові їхати в найгарячіші точки, щоб рятувати життя, привозити допомогу цивільним та військовим, можуть знайти та передати усе необхідне.

Сьогодні ми познайомимо тебе з волонтером Євгеном Замятином (прізвище героя змінено в цілях безпеки). Він вивіз з окупованого Чернігова 2500 людей, операція була таємною. Через це йому ледве не інкримінували державну зраду.

Він і зараз допомагає українцям, навіть відкрив свою благодійну організацію Едельвейси. Чоловік розповів Вікнам про волонтерство, евакуацію людей з Чернігова та іншу свою діяльність.

Євген розповідає, що його шлях у волонтерстві розпочався з Майдану. З 2014 року ремонтував автівки для військових на своїй СТО. Після цього мав кілька екологічних проектів, які не втілились. Чоловік багато працював з дітьми з фізичними порушеннями. А від 27 лютого 2022 року волонтерство для нього стало способом життя.

Вивіз із Чернігова 2500 людей

За його словами, евакуацію з Чернігова почали проводити паралельно з евакуацією з Бучі та Ірпеня. Проривалися усюди, де могли. 

— Якщо говорити про Чернігів, то це була наша наймасштабніша евакуація. З нею були великі проблеми, бо ми випросили з одного комунального підприємства 12 автобусів.

Евакуацію не погоджували ні з ким, бо ті, які були по різних “зелених коридорах”, зазвичай розстрілювали, — розповідає Євген.

Водії комунального підприємства погодилися взяти участь в евакуації та вивезти людей, хоча трохи боялися. У водіїв забрали мобільні телефони, найважче було пояснити, для чого це робиться. Автобуси переховували у лісах три доби. Вночі човнами перевозили людей через Десну.

— Ми домовлялися з ДСНС та місцевими, зідзвонювалися з ними. Вони підходили до іншого берега Десни, ми їх звідти перевозили на інший, завозили в автобуси. Усі разом поїхали, коли автобуси наповнилися. 

Човни брали у місцевих, а один привезли з собою. Він “помер” найпершим. Росіяни обстрілювали човни з берега Десни зі сторони Чернігова, — розповідає волонтер.

Він згадує, часом навіть самі потрапляли під обстріл, але продовжували працювати.

— Човни часто прострілювали, тому на березі ми вирізали дерев’яні кілки, забивали в отвори від куль і пливли знову.

З Чернігова ми вивезли близько 2500 людей. Загалом з усіх напрямків вивезли десь 3500–4000 людей, — каже він.

Згадує, що за таку “таємну” операцію з евакуації людей у Чернігові погрожували державною зрадою.

— Це мене так лякали, бо я вийшов на зв’язок і більше не казав, де водії, і не видав позиції. Потім, коли ми привезли 12 автобусів і на вокзалі вийшли 2500 людей, усі зрозуміли, що все добре, — згадує він.

Читати на тему

Чернігів стримував 20 тисяч окупантів! Як обороняли місто — розповідають нацгвардійці

Справжні охоронці Чернігова. Що було б, якби окупанти взяли місто, розповіли нацгвардійці.

Про благодійну організацію

Євген є співзасновником Благодійної організації Едельвейси. Працював з різними громадськими організаціями, благодійними організаціями та фондами, проте йому не сподобалося. Євген запросив нас на один зі складів, показав допомогу та розповів про роботу організації.

Загалом у ній працює до 40 людей. Склади є у Києві, Харкові, Ірпені, більше в центральній Україні. Люди з команди працювали у різних фондах, перетиналися раніше, тож так і зібралися.

Про екологічні проекти

У вільний від волонтерства час Євген займається екологічною документацією. Колись хотів втілити власний екологічний проект, але на нього не знайшли фінансування.

— Це мав бути інноваційно-технологічний парк — Територія Тесла. Це мало бути щось схоже на будиночки гобітів. Але в кожному будиночку мали проводити різні заняття: в одному малюють, в другому ліплять, в третьому — гончарство, а також різні реабілітаційні заходи, — каже він.

Про підробну гуманітарку

На превеликий жаль, деякі люди недобросовісно розкрадають гуманітарну допомогу. Євген розповідає, як одного разу зіткнувся з підробною гуманітаркою. З упаковок кетчупу текла вода, в обгортці з-під масла був пінопласт.

— Ми приїхали, привезли допомогу, нам хлопці показали таку “гуманітарку” й запитали, чи ми таке саме привезли. Там було кілька таких піддонів.

Це було в Чернігові у березені – квітні 2022 року, тоді ще ніхто не думав писати заяву чи звертатися до поліції.

Пізніше подібних випадків не зустрічав. Чув про таке, але щоб сам з таким стикався, то ні, — ділиться волонтер.

Про допомогу з Норвегії

Зараз організація Євгена отримує багато допомоги з Норвегії.

— У нас там є багато знайомих, навіть родичі декого з наших волонтерів — дружини, діти виїхали в Норвегію. Вони там згуртувалися, ми з ними постійно на зв’язку, тож так і вийшло, — веде далі Євген.

Розповідає, що його організація тісно співпрацює з норвежцями приблизно з грудня, а перша машина з допомогою приїхала десь у листопаді. Волонтери співпрацюють також з українськими фондами, а ще — з США, Німеччиною, Швеції.

На складі стояло багато крісел колісних. Це допомога з Норвегії. Їх віддають у різні лікарні та реабілітаційні центри, де є потреба. Також простим людям, яким вони потрібні. На складі залишилася навіть не третина, їх було дуже багато і різних. 

Загалом лише з Норвегії приїжджає дві – три машини на місяць. Вони передають їжу, крісла колісні, медикаменти, вогнегасники, генератори. Зараз є проект з відновлення шкіл, тож почали передавати різну комп’ютерну техніку для дітей в школи. 

— У Норвегії є кілька великих складів, ми робимо списки того, що треба, вони знаходять це. Часто буває так, що у них в лікарнях, наприклад, оновлюється обладнання, тому вони нам відправляють його. 

Читати на тему

Усіма правдами й неправдами вже десять місяців евакуює людей з гарячих точок! Історія 24-річного волонтера

Волонтер розповів про небезпечну роботу та як доводиться евакуйовувати людей.

Про допомогу, яку возить на Схід

Євген зараз здебільшого возить допомогу військовим, бо багато мирних мешканців виїхали. Привозять і генератори, і різні медикаменти, турнікети, амуніцію, бронежилети, каски тощо.

На Сході був, мабуть, на всіх напрямках. Навіть були у Куп’янську безпосередньо під час його звільнення. Курахове, Бахмут, Соледар, об’їздили всю Харківську область. У Херсоні також були, — ділиться чоловік.

Каже: їдуть зазвичай легковою автівкою та бусом. Одна машина повнопривідна, щоб могла у разі чого швидко щось чи когось евакуювати. Утім, інколи трапляються й непорозуміння.

— Одного разу везли машину військовим, причепилися, чому на іноземних номерах. Але машина на фронт — це ж в одну сторону. Почали казати, що заберуть. Зателефонували військовим, до яких вона мала потрапити, ті приїхали. Машина все ж потрапила до військових, — згадує Євген.

За його словами, відправили військовим близько 17 машин, дві повернули, вони навіть придатні для ремонту. Одна з них стоїть біля КМДА. Її поставили, щоб зібрати кошти на ремонт або покупку нового автомобіля для підрозділу.

Якщо зберуть кошти і відремонтують, відправлять до того підрозділу, звідки забрали машину. На момент розмови з Євгеном машина стояла біля КМДА два місяці, і тоді ще не вдалося зібрати навіть на ремонт. На нього треба близько 120–130 тис. грн.

Військові найбільше просять машини, адже вони швидко розходяться. Взимку просили окопні свічки, грілки, обігрівачі, — акцентує волонтер.

Каже, що спостерігає у військових різні настрої: одні злі, інші сприймають усе як роботу, у декого просто немає сил. Каже, що і в самого буває вигорання від волонтерства, але він до цього звик.

— Коли загострення, їду кудись в гарячі точки. А там як завжди… Якісь обстріли, когось кудись потягнути, з чимось кудись побігти, від чогось тікати.

Отримав великий прилив адреналіну, і можна далі працювати, — зізнається чоловік.

Він радить тим, хто хоче займатися волонтерством, добре подумати, чим вони можуть бути корисні та чи вистачить у них сил і духу. Можливо, краще ходити на роботу, розвивати економіку, платити податки і донатити.

На складі у Євгена висить герб України. Він з Офісу президента. Його йому подарували, але не хоче казати, хто саме.

За його словами, допомога на складі довго не затримується. Намагаються хоча б раз на місяць усе роздавати.

Читати на тему

”Хочу ефективно волонтерити. Як при цьому не вигорати?”

Психолог Андрій Жельветро дав корисні поради українцям, які хочуть волонтерити, але бояться вигоріти.

Волонтерство в інших напрямках

Євген допомагає не лише військовим. Зараз його організація допомагає дитячому відділенню онкології в одній з лікарень Києва.

— Приїхали туди, а там на ліжка дітей кладуть картонки, щоб не пробивали пружини. Але вони все одно пробивають картон. Їм завезли вже багато і медичного обладнання, одне з них —  вертикалізатор, — каже чоловік. Хочуть зробити ремонт у відділенні, адже за 25 років там нічого не робили. 

Він каже, що зараз збори проводять рідко, бо люди вимоталися. Шукають допомогу у закордонних партнерів та різних організацій, які хочуть допомогти.

— Ми стараємося не дуже збирати кошти. Наприклад, якщо у відділенні треба зробити ремонт — краще взяти шпаклівку, фарбу та інше, — пояснює він.

---

За останній рік українські волонтери робили неймовірні речі, ними можна захоплюватися, пишатися, їхні історії варто розповідати іншим, адже вони також рятують життя.

Крім цього, вони заохочують інших приєднатися до допомоги. Раніше ми розповідали історію бібліотекарки Валентини Колєснікової, яка об’єднала громаду у волонтерстві.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!