Нещодавно ми з подругою повернулися з Литви, і ось пишу цей матеріал для тебе. Вірю, він надихне та стане певною інструкцією для твоєї майбутньої подорожі.
Чому Литва?
Я вірила, що вона дуже гарна (була впевнена після мандрівок в Естонію). Маленька, проте насичена природною красою та архітектурою, і водночас — максимально простора. Там нема натовпів місцевих і обмаль туристів, що мені, інтроверту, напрочуд важливо. Класний клімат, комфортна прохолода. Бонус: нормальні ціни, в супермаркеті — майже як в моєму Ужгороді.
Поїхали!
Дорога крізь Словаччину
Ми спонтанно купили лоукост-квитки Ryanair за місяць до відпустки. Виліт — зі словацької Братислави. Приліт — ні, не у Вільнюс, столицю, а в Каунас. І чудово. Подруга вже бувала у Вільнюсі, каже, в Каунасі цікавіше і є більше, що поглянути. До речі, це культурна столиця Європи 2022.
Моя дорога стартувала як соло-мандрівка.
Я вирушила потягом Мукачево-Кошице (сіла в Чопі, на українсько-угорському кордоні). Є два рейси на день, але на перший не було квитків, тож я виїхала з Чопа о 20:00 українського часу, а прибула о 21:40 центральноєвропейського. Раджу завчасно подбати про квиток.
Поміж вокзалів і центру Кошице
Багато пасажирів відразу поїхали з Кошице в Братиславу, проте в Словаччині та Чехії зазвичай не подорожую нічними інтерсіті чи “електричками”. Для мене це не надто комфортно і безпечно: на зупинках заходять без квитків, деякі пасажири тиняються групами крізь всі вагони, провідники контролюють тільки квитки. Якщо пасажири поводяться нечемно, то працівники не сильно реагують. Бувають крадіжки з-під носа.
Тому я ночувала в Кошице.
Залізничний та автовокзал розташовані поруч зі старим містом, тож я зупинилася в центрі. До речі, якщо бронювати готель в день заїзду (після 14:00, коли вже почалася “готельна” доба, то може бути суттєва знижка).
Прокинутися в Кошице
У мандрівках ціную пригоди, але й достатній відпочинок. Не виспалася = сприймаю все сіріше. Тож класно, що зупинилася в моєму улюбленому Кошице. Вранці поснідала в готелі, слухаючи мелодійне спілкування французької пари з двома дітьми. Далі пішла на каву в нову для себе кавʼярню — Melody — тут все в кращих традиціях “третьої хвилі”. Бездоганна кава, білосніжний антураж, привітний легкий сервіс. Нетуристичне місце, тому й напрочуд цікаве, адже спостерігала за реальним життям і спілкувалася з бариста. Я бувала в багатьох закладах Кошице, проте тут найкраща кава.
Бездоганний допіо
О 13:30 вирушив мій потяг до Братислави. Можеш купити квиток онлайн з місцем або без (з місцем дорожче). Колись на різдвяні свята придбала квиток в столицю Словаччини без місця, людей було повно, тож мусила постійно пересідати. Не роби так.
Є звичайна “електричка” та інтерсіті, яке їде на 30 хвилин менше і коштує на €7 більше. Я обрала перший варіант. Зазвичай на поїздах до Братислави є кухня та бар, але вони не завжди працюють. Врахуй це, якщо не береш воду та їжу.
Біля вокзалу в Кошице
Я приїхала в Братиславу о 18:30. Виліт до Каунасу — о 5:45. Ми зробили онлайн-реєстрацію на рейс, тож достатньо було прибути в аеропорт за годину, а не дві, як зазвичай треба. Якщо в тебе не було досвіду лоукостів, то уважно прочитай всі правила. Самостійна реєстрація є безкоштовною. Дотримуйся розмірів ручної поклажі, якщо летиш тільки з рюкзаком. Кожна рідина має бути до 100 мл, інакше вилучать. Зате після контролю безпеки в аеропорту можеш купити в літак все, що завгодно.
Квиточок в колекцію
До аеропорту Братислави із залізничного вокзалу їде тролейбус №61 (€1.10). Його останній рейс — о 23:15. Важливо, що летовище повноцінно працює цілодобово (і кафе в ньому). В мене був досвід нічного очікування в темряві та холоді в аеропорту Будапешта, а також біля зачиненого на ніч аеропорту Відня. Тим не менше, ми поспали кілька годин в квартирі і поїхали в аеропорт на таксі.
Перші епізоди Каунасу
До Каунасу летіти годинку+. З аеропорту, крізь все місто до автовокзалу і залізничного, прямує автобус № 29. На зупинці в аеропорту та на екрані в автобусі нема нічого англійською, тож ми інтуїтивно здогадувалися. Ми відразу поїхали на вокзал, аби купити квитки в Клайпеду.
Дорогою я фруструвалася суворою монументальною архітектурою. А залізничний вокзал дихає сірою минувшиною зовні та сервісом. “Каса” скидається на провінційний чиновницький кабінет на 2 столики без скла перед касирами. А касирки продають не тільки квитки, а й воду зі снеками. Залізничне сполучення до Клайпеди нам не пасувало через графік і пересадки. Ціна — десь на третину більша за автобус — як і зазвичай в Європі. Тож ми попрямували до сусіднього автовокзалу.
Дорогою з аеропорту в місто
Загалом план подорожі був такий: неділя — виїзд до Словаччини, понеділок — Кошице + Братислава, вівторок — ранній приліт до Каунасу, середа, пʼятниця — Каунас, четвер — ранній виїзд до Клайпеди і повернення ввечері, субота — ранковий виліт до Братислави, неділя — ранковий виїзд в Україну.
З автобусними квитками на Клайпеду ми пішки пішли в центр. Каунас — достатньо великий, близько 300 тисяч жителів. Ми забронювали житло в центрі, по вулиці Кестучіо, біля нової і старої частин, поруч із вокзалами і зупинкою автобусу до аеропорту, поряд з парками і супермаркетом. Акцентую на супермаркеті, бо не у всіх європейських містах він є в центрі. Завдяки вдалому розташуванню ми ходили тільки пішки.
Наша оселя на чотири дні
Першого дня в Литві виявилося неочікувано спекотно. А надалі тішила приємна прохолода, серед липня центр набував жовтавих барв і дихав осінню. Місцеві дивувалися, коли бачили нас в худі та джинсах, адже їм клімат здається жарким.
Повернімося до пригод.
Ми мали оселитися в квартиру з 15:00. Пішли на каву, де зустрілися з непривітним сервісом. І він щодня був або непривітним, або індиферентним. Недарма кажуть, що в Україні бездоганний сервіс. Коли я замовляла еспресо зі скибкою лимону (італійська кава Романо), то на мене дивилися як на схиблену, і тільки раз так подали з виразом шоку.
Втома, спека і перші суворі краєвиди трохи збили з пантелику.
І це також центр…
Ми запитали в орендодавців, чи можна поселитися раніше. Так! Ми заїхали о 12:45 в нашу двоярусну квартиру з урбаністичною картинкою за великим вікном. І після двох годин відпочинку перед нами відкрилася яскрава Литва, яка тепер одна з улюблених з моїх 23-х країн. Ось чому для мене важливий slow traveling — аби пізнавати країну відпочилою і щоб гарний настрій підсилював класне сприйняття.
Скажу відразу, що в Каунасі є що досліджувати. За три повні дні (+ один день в Клайпеді), ми не встигли всього побачити. А ще ж околиці, природа. Відтак сюди варто їхати в контексті “одна поїздка — одна країна”.
З нашої вулиці Кестучіо видно великий чорно-білий костел Святого Михаїла Архангела. З нього стартує культова Алея Лайсвес. Її довжина — 1621 м, а затінок створюють близько 600 дерев (переважно липи та кілька каштанів і кленів). І хоч зазвичай в місті не велелюдно, проте безліч терас на алеї щодня вщент зайняті, і виглядає, що відпочивають саме аборигени.
З Алеї, крізь пішохідний перехід, потрапляєш в Старе місто, прямуєш найстарішою Вільнюською вулицею, де гастробізнес інтегрує комерційний дизайн в старовинні пряникові фасади.
З вузьких історичних провулків виходиш на набережну, де акуратно розташовані сучасні будівлі офісних приміщень та квартир.
Зі Старого міста йдеш на площу, до Ратуші, а правіше побачиш Каунаський замок. Біля фортеці — одне невелике кафе, а все інше — територія безкоштовного відпочинку. Величезний мінімалістичний парк, де зливаються річки Німан і Неріс. Поля для футболу та пробіжок, два різнопланові майданчики для дітей, безліч лавиць, затінок дерев. Дерева вкриті ліхтариками, які ввечері казково підсвічують їх крони. Жодного папірця на ідеальному газоні, який стрижуть роботизовані газонокосарки.
В Каунасі куди не зверни — скрізь парки, зелені зони — неподалік вокзалів, в центрі, біля замку, а також з іншого боку нашої вулиці Кестучіо. Все-все — довкола нашої вулички. Через пішохідний міст з білою аркою, напрочуд інстаграмний, потрапляєш до зеленої оази, в якій розташувався Японський парк. В ньому теж нічого зайвого, жодного морозива чи кави to go.
Культовий міст
В цьому місті кортить все сфотографувати. 11 найбільших мистецьких церков. Два панорамні майданчики Алексотас і Жалякальніс — туди їдуть фунікулери, яким по 90 років, вони мають технологічну та архітектурну цінність.
На Алексотас цього разу не встигли, а Жалякальніс не працював, тож піднялися пішки, а там — церква Воскресіння Христа, білосніжна монументальна базиліка, найбільша в Прибалтиці, вміщує 5000 осіб. Пішки або ліфтом потрапляєш на дах — просторий оглядовий майданчик. Цей храм видно всюди, як Акрополь в Афінах. Вражає!
Дах храму
Що для мене Каунас?
Це сплетіння історичної та сучасної архітектури, мурали й мініскульптурки, радісні барвисті фасади та суворий, моторошний монументалізм, нові будівлі й закинуті, при чому, масивні та в центрі міста.
В Клайпеду на море
Каунас ми збалансували Клайпедою. 2,5 години на автобусі — і тебе вітає суцільно інше місто. Німецький стиль шоколадної архітектури в контрасті з білосніжними кораблями, дуже смачна вулична їжа на набережній, а також мандрівка до моря.
В дорогу візьми теплі речі, адже в автобусі потужно працює кондиціонер, а місто значно прохолодніше Каунасу.
В Клайпеді ми спершу погуляли парком, сфотографували качечок, а далі попрямували до Костелу Пресвятої Діви Марії. Його побудували … під час радянських репресій віри в 1957–1960 рр. В 1963-му радянська влада його відібрала, а в 1988-му віряни повернули собі свій дім молитви. Костел вражає аскетизмом, гострими лініями та чорно-сірим кольором, його висота — 45 м. Піднятися можна тільки за попереднім телефонним записом, тож цього разу не склалося.
А ось любʼязна пані в церковній крамниці порадила, як дістатися моря: автобус №6 до кінцевої зупинки Melnrage. Ми їхали повз ліс і респектабельний приватний сектор до чистісінького Балтійського. Люди не купалися, але серфили, зводили пісочні фортеці, гуляли з кавою, купленою в кавʼярні на паркінгу, дихали… Біля моря значно тепліше, ніж в центрі міста.
Після моря повернулися назад, блукали модерними вуличками, купили бурштинові сувеніри на площі Театральній, спостерігали, як вітер поміж шоколадних будиночків і молочних корабликів бурхливо куйовдить річку, скуштували смачну їжу на набережній, яку намагався вкрасти той самий вітер…
Ввечері повернулися вже в рідний Каунас, з відчуттям домівки, в пʼятницю гуляли весь день, зазирнули в улюблений нетуристичний паб Vingių Dubingių, де дівчата легко залишають сумочки на терасі, а ввечері ще виїхали за околиці, до лісу, де місцеві полюбляють грилювати. В суботу вранці полетіли в Братиславу.
Ціни й планування
Підсумую розповідь моментами логістики.
Летиш лоукостом? Уважно читай правила перельотів.
Квитки. Поїзд Чоп-Кошице — ₴400. Поїзд Кошице-Братислава — €18,5. Літак Братислава-Каунас-Братислава — $42,5 (з аеропорту до центру — €1). Каунас-Клайпеда-Каунас — €37.
Бронюй житло в центрі — ти будеш в епіцентрі архітектури, зелених оаз і вокзалів.
Житло: $114 з особи за 4 ночі і 4 дні.
Середній чек в супермаркеті — €20 (фрукти, овочі, крафтовий хліб, пармезан, козяче масло, паста, спеції, ігристе тощо).
Ціни в закладах — загалом €10 за велику страву/піцу.
Еспресо — €1,9.
Пиво в пабі Vingių Dubingių — €5-6 за маленький келих.
Автобус в Братиславі — €1,1, в Каунасі — €1, в Клайпеді — €1,5.
Каунас — це:
- місто трьох-пʼяти днів
- симбіоз архітектури, сучасності, візуальних дрібничок та природи
- центр близько від аеропорту і вокзалів
- класно поїхати в Клайпеду, Вільнюс
- мало людей і автівок в липні
- приємна погода серед літа, не забудь худі з капюшоном.
До речі, Литва побудує в Україні шість шкіл-бомбосховищ.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!