Російська пропаганда вже майже чотири місяці приховує війну та замінює терміни. До того влада робила це близько 20 років. А ще перед тим такої стратегії дотримувався СРСР. Для такої підміни понять навіть існує визначення — евфемізми.
Евфемізми — слова або вислови, які вживають для непрямого, прихованого позначення певних предметів, явищ чи дій замість їхньої прямої назви. Приміром, коли люди кажуть, що “йдуть до вбиральні” чи “припудрити носика” замість того, щоб сказати, що відвідуватимуть туалет — це евфемізм.
Власне, лексичні приховані стратегії виникли ще в давнину, щоб не говорити відкрито про табуйовані теми, як-от хвороби, смерть чи потойбіччя (не чорт, а нечистий). Та для того, щоб дотримуватися норм етикету (не товстий, а повненький).
Використовувати евфемізми не цуралися і в Радянському Союзі. Експерти зауважують, що переважною в імперії була політика замовчування — коли йшлося про розстріли, репресії чи інші злочини тоталітарного режиму. Втім, коли події набирали таких масштабів, що про них доводилося говорити, ситуацію намагалися максимально згладити. Приміром, геноцид українського народу, Голодомор 1932-33 рр., називали “продовольчими труднощами”.
Також відомий евфемізм, який російська пропаганда використовує й зараз, — “визволення”.
Докторка філологічних наук Елеонора Соловей зазначає, що він з’явився, коли йшлося про розширення територій СРСР після Другої світової війни.
— Визволення, визволителі — це евфемізм. Кульмінацією завершення війни радянська влада називала “визволення” територій, хоч насправді це було не так. Людей “визволяли” танками та ракетами, — зазначає філологиня.
Крім цього, евфемізми використовували, щоб відмежуватися від усього європейського. Так “паризька булка” у Радянському Союзі стала “міською”.
Російська пропаганда не цурається евфемізмів і зараз, після розпаду Радянського Союзу. Такі лексичні конструкції були поширені у російських медіа з часу створення Російської Федерації у 1991, вважає фахівчиня з маніпулятивних практик, медіаекспертка Оксана Мороз.
Втім, особливого поширення евфемізми в російській пропаганді все-таки набули в останні кілька років.
Тож на офіційних брифінгах заявляють про:
3 липня близько третьої години ночі у російському Бєлгороді (поруч з Харківщиною) голова області В’ячеслав Гладков повідомив про “серію гучних звуків”. Вранці журналісти федерального ЗМІ, Першого каналу, новини почали з цього ж повідомлення.
Зазначимо, що через “серію голосних звуків” частково зруйновані 11 багатоквартирних будинків, не менш ніж 39 житлових приватних будинків, також є декілька постраждалих і троє загиблих.
Часто вибухи у Бєлгороді російські ЗМІ називають “хлопками”. У російському ЗМІ РИА-Новости навіть з’явився тег “хлопок”, за яким можна відфільтровувати новини.
Тим часом в українських соцмережах “хлопки” у Бєлгороді жартівливо називають “бавовною”.
Психологи та медіаексперти цьому явищу дають кілька пояснень.
— Якщо ми використовуємо нейтральне слово, ми вкладатимемо в нього інший сенс. Приміром, коли чуємо “вибух”, нам страшно. Але якщо звучить слово “хлопок”, ми не маємо з ним стійкої емоційної асоціації. Тому відповідної реакції не буде або вона буде не такою сильною. Якщо відбувся “хлопок”, можна нічого не робити, бо це не страшно, — каже психологиня Марина Діденко.
Фахівчиня додає, що у такий спосіб зменшують рівень критичного мислення у всього населення країни.
Зі свого боку, фахівчиня з маніпулятивних практик та медіаекспертка Оксана Мороз зазначає, що зараз у російської пропаганди є кілька цілей.
З одного боку, потрібно виправдовувати війну. (Ймовірно, саме тому, коли йдеться про вибухи на території фронту, яка підконтрольна Україні, проблеми у використанні слова “вибух” немає). З іншого боку, росіяни повинні переконати своїх земляків, що їм нічого не загрожує: їм не страшні санкції чи бойові дії. І саме заради другої мети використовують евфемізми.
— Важливо розуміти, що російська пропаганда — це ціла мережа паралельних процесів. Люди чують однакову інформацію про якусь подію з різних джерел з різними аргументами, вона звучить і від чиновників, і від медіа, і від експертів різних рівнів.
Людина перебуває в центрі цієї інформації й просто не має шансу не отримати впливу. Тому пропаганда так добре працює, і саме тому її результат настільки для нас приголомшливий, — говорить Оксана Мороз.
Ми бачимо, що російська пропаганда дуже міцно тримається корінням у мізках людей і викорчувати її майже неможливо. Ця пропаганда навіювалася не одим десятком років і не одному поколінню. Раніше кандидат історичних наук розповів, чому росіяни підтримують війну в Україні. А також чи можна змінити країну, як це трапилося з Німеччиною після Другої світової.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!