Історія світу знала чимало війн, проте останніми наймасштабнішими були Перша та Друга світова війна.
Обидві розпочала та програла Німеччина, але це не завадило їй менш ніж за 100 років відбудуватися й перетворитися на світового економічного лідера.
Росія ж за останні 20 років неодноразово починала збройні конфлікти та війни. Чи перемогла в них бодай один раз — сказати складно. За останнє десятиліття Російська Федерація двічі напала на Україну.
Однак все свідчить про те, що Росія розв’язала війну, до якої була не готова.
Російській армії тяжко протистояти українській. РФ зазнає значних втрат, навіть розконсервовує танки Другої світової війни. Росія також програє на економічному та дипломатичному фронті. Адже багато країн світу вводять санкції на російські газ, нафту, банки тощо. Тож все йде до того, що Росія має великі шанси програти цю війну.
Але чому росіяни, попри поразки на всіх фронтах, живуть величчю своєї країни? Чому в них популярне гасло “можем павтаріть”, коли увесь світ не хоче війни? Як можна зупинити агресію країни й перевиховати її громадян?
Про все це Вікна поговорили з кандидатом історичних наук Іваном Дерейком, який допоміг порівняти досвід повоєнної Німеччини та спрогнозувати, що чекає на Росію після фіаско на фронті.
Щоб зрозуміти, чому Росії краще визнати поразку, треба розглянути досвід Німеччини після Другої світової війни. Кандидат історичних наук розповідає, як країну врятувала поразка.
Так, Німеччина програла Першу світову війну, проте світ не відвернувся від неї, а на країну були накладені санкції. Тож німецька влада пропагувала ідею про те, що армію країни зрадили. Нібито якби не зрада, то перемога була б за німцями.
Тож вони знайшли нового ватажка й з часом розпочали Другу світову війну. І навіть після нищівної поразки в цій війні, не тільки економічної, Німеччина наче постала з попелу.
Країни-переможці зрозуміли свою помилку після першої війни, тож почали організовувати економічну допомогу для Європи та Німеччини зокрема.
Країна змогла відбудуватися за умов повної окупації.
— Досвід з Німеччиною тут цікавий, але малореальний, адже він відбувся у форматі створення підвладних зон. Одна зона була під владою США, Британії й Франції та перетворилася у демократичну федеральну, яку ми знаємо зараз як ФРН. Відповідно, в радянській зоні окупації було створено зону за зразком радянським — НДР.
Це означає механічну окупацію всієї території й поділ по окупаційних зонах. Я не уявляю, за яких умов можна окупувати ядерну державу, — зазначає історик.
Кандидат історичних наук Іван Дерейко
Після Першої світової війни вся Німеччина була покарана шляхом накладення санкцій, тож після Другої світової країни-переможці обрали іншу стратегію. Ця тактика передбачала пряме покарання людей, які дійсно відповідали за воєнні злочини. Було створено Нюрнберзький трибунал.
Також у Німеччині проводили денацифікацію.
Фактично, силоміць була насаджена демократія, не було можливості її посунути чи подолати. Стало неможливе правління однієї партії, яке було за часів Гітлера.
— Проте перевиховувати Німеччину все одно було складно. Країна позбулася імперських ремінісценцій і настроїв тільки в 60-70 роки. Адже це сталося тільки за допомогою широкої пропаганди, Нюрнберзького трибуналу, появи нових поколінь, які не були виховані на імперських засадах.
Західні країни ослабили імперські настрої серед населення. Тож німці звикли жити в мирі, відносному достатку й не відчували потреби у відновленні імперської величі.
За словами історика, в той час, як Німеччина звикала до демократії, в Росії відбулася узурпація влади. За Єльцина утворилася суперпрезидентська республіка. А потім Путін продовжив “нагрібати” на себе повноваження та владні функції.
— В Росії зараз, фактично, як у нацистській Німеччині, одна партія. Править Єдина Росія, яка підтримує всі ідеї Путіна, навіть вторгнення в чужу країну.
Розпад Росії є дуже бажаною ситуацією для України, та й всього світу. Адже Росія має дуже багато ресурсів у національних околицях, коштом яких вона фактично живе.
— В 1956 році панувало таке уявлення: якщо усунути від влади більшовиків, то все стане добре. Росія перестане загрожувати усьому світу й махати ядерною булавою. Проте Степан Бандера тоді писав, що такого не буде.
Навіть, якщо в Росії зміниться влада з “червоної” на “білу” чи будь-яку іншу, але Росія залишиться існувати у форматі імперії, коли є величезна територія, ресурси та підвладні народи, то вона й далі загрожуватиме усім сусідам, — каже Іван Дерейко.
Якщо так подумати, то найзапекліший ворог російської пропаганди, Степан Бандера, ще тоді передбачив нинішню ситуацію.
— Як показує історичний досвід, розпад Росії та позбавлення її наступального потенціалу — це єдиний спосіб уникнути загрози поновлення російського імперіалізму у майбутньому. Але єдине питання — як це зробити? — замислюється історик.
Він роздумує, що реалістичним варіантом був би розпад імперії таким шляхом, який відбувся 1991 року під час розпаду СРСР.
Тоді національні еліти вирішили, що для збереження свого становища їм вигідніше відділитися. За таких умов вони будуть стабільнішими й збережуть свої владні повноваження.
Національні еліти нинішньої РФ повинні зробити той самий висновок, що перебувати у складі РФ для них небезпечно. Треба відділятися, щоб врятувати свої ресурси, свою владу, свою націю зрештою. Адже найбільше солдатів в Україні гине з національних околиць Росії.
— Якщо вони на це будуть здатні, тоді сценарій розвалу Росії на кілька територій буде реальним і бажаним. Зараз це подекуди проявляється, але на рівні опозиційних діячів, — каже історик.
Також є дуже великі сподівання на денацифікацію Росії за німецькими зразками.
Найперше — демілітаризація: в країні на довгий час забороняється мати армію або армія зводиться до сил самооборони.
Проте кандидат історичних наук неодноразово наголошував, що всі зміни в Німеччині відбувалися завдяки повній окупації та впливу західних країн. Росію ж навряд чи вдасться окупувати, то як же можна денацифікувати та демілітаризувати РФ?
В історії є зразок Сербії, яку змусили видати Слободана Мілошевича та інших генералів, причетних до геноциду боснійців, внаслідок Боснійської війни (1992–1995 рр.).
Країна воєнними й політичними засобами та зі зміною еліти стає більше зацікавленою у співпраці з зовнішнім світом, ніж у подальшій ескалації, яка приносить їй очевидну шкоду. Тож, грубо кажучи, місцеві видають тих, хто винен у попередніх війнах.
— Серби видали Мілошевича й Караджича, й купу генералів на трибунал. Такий епізод уже був в історії, це теоретично можливо, якщо відбудеться якась ротація еліт в Росії, — наголошує Іван Дерейко.
Україна теж сподівається на трибунал для російських воєнних злочинців. Ми вже збираємо докази злочинів, які російські військові чинять в Україні. Вже навіть є перший ув’язнений російський воєнний злочинець.
— Якщо Росія збережеться в імперському форматі, це буде самоповторювальна, самовідновлювальна система, вона знову захоче повернути могутність через роки. Я бачу тут єдиний варіант — зміну концепції побудови російської державності. Вона має перестати бачити себе імперією. В цій концепції “не імперії” має вирости два – три покоління, — каже Іван Дерейко.
За словами історика, Росію треба повернути до Московії, тобто в неї не повинно бути ресурсу до поновлення агресії.
— Як показує досвід Другої світової війни, найкраще це пояснює поразка й чобіт чужого солдата на твоїй землі.
Якщо країна не зазнає воєнної поразки, наслідки якої побачить кожен, то знову буде марити величчю, як це сталося з Німеччиною після Першої світової війни.
Економічні негаразди не доносять цього. Показовим є те, щоб максимальна кількість росіян побачила, що війна веде не до перемог, а до поразки й великої кількості смертей, принаймні такий історичний досвід, — пояснює експерт.
Тож ми можемо сподіватися, що національні еліти у РФ захочуть відділитися й стати незалежними, в Росії зміниться верхівка влади, яка захоче жити справжньою демократією. У такому середовищі має вирости не одне покоління росіян. Тільки тоді Росія може змінитися.
Попри колосальну підтримку світових лідерів України, є ті країни, що досі вірять російській пропаганді. Раніше ми розповідали, як Росія впливає на світ.
Хочемо повідомити тобі, що у Вікон тепер є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!