Цьогоріч нам доведеться зимувати на новий лад — винаходити рівновагу між новими стратегіями для роботи та старими способами дозвілля.
Читання дозволяє нам не тільки розважитись, а й познайомитись із досвідом інших жінок: героїнь або авторок.
Разом з національною книжковою платформою Yakaboo ми попросили популярних українських письменниць розказати про їхні книжки, які варто прочитати цієї зими.
Мені як письменниці було дуже важливо показати: війна кидає серйозні виклики саме жінкам — і не тільки на найгарячіших бойових лініях.
Життя посеред життя — це книга про перші місяці повномасштабного вторгнення, щоденник життя в облозі, коли доводиться переживати нові, нечувані емоції, нові рівні страху за себе, за рідних і за “своїх людей”.
Це книга про “старі нові” звички із дитинства 90-х, які довелось наново напрацьовувати, щоб виживати в умовах війни та заблокованого міста.
Ця книга про жіночий досвід війни, досвід тиловий, але разом із тим гранично важливий для виживання нового покоління українців, адже самі жінки дуже часто нівелюють, применшують свій внесок у перемогу.
Бо саме жінка, навіть та, що перебуває в тилу, а не на лінії бойових дій, має подбати, щоб діти, старенькі батьки, родичі, люди з інвалідністю, навіть тварини, які від неї залежать — емоційно, ресурсно, фінансово — були в безпечній схованці, в теплі, мали, що пити, їсти, чим зігрітися.
І до всього ще мали розраду, надію і вірили в перемогу! Життя посеред життя — про те, що кожен досвід, який веде до перемоги й здорового мирного життя, — безцінний.
Про авторку: Ольга Карі — українська письменниця й журналістка, авторка книг, зокрема Хрестик, або дуже кривава книжка (довгий список ВВС-2022), Рибка дядечка Завена (довгий список ЛітАкцент, короткий список ВВС-2020).
Її робота як журналістки відзначена спеціальними винагородами конкурсу художнього репортажу Самовидець.
Лара — це триквел до роману Клавка, який уже встиг полюбитись читачам передусім за образ 26-річної Клавки, завдяки пильному оку якої вони занурюються у життя української письменницької спільноти 1940-х років, у тогочасний, багато в чому ностальгійний Київ, в інтригу її приватного життя.
У сиквелі — романі Юра — ми знову зустрічаємо Клавку, але вже як маму студента фізичного факультету. Обоє потрапляють у круговерть непростих подій 1968 року, які відбуваються в літературному та університетському середовищах Києва. А любовна інтрига, що почалася в Клавці, має своє продовження.
А Лара — це вже Клавчина внучка. Життя цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми Клавки, якій доводиться вести сімейний корабель в часи Чорнобильської катастрофи.
Лара — донька кримської татарки, і їй в романі випаде зробити свій перший серйозний вибір. Постане також перед нею завдання швидко зорієнтуватися в пікантній ситуації дежавю навколо любовної інтриги, яка склалася ще в Клавці і мала своє продовження в Юрі.
Про авторку: Марина Гримич — українська письменниця, докторка наук і засновниця видавництва Дуліби. Написала більш як десять романів у різних жанрах, а у 2002 році за роман Еґоїст була нагороджена першим місцем на конкурсі Коронація слова.
Роман Клавка став фіналістом Книги року ВВС-2019, а Марина Гримич отримала нагороду BookForum Best Book Award у номінації Сучасна українська проза.
Я написала таку книгу, яку хотіла б прочитати сама. Я люблю історії про виживання, про силу духу і про те, як інтелект людини здатний подолати будь-які труднощі.
Але мені не зустрічалась книга, де жінка сама вижила б на безлюдному острові. Тому я захотіла зробити подарунок усім жінкам та довести на прикладі звичайної дівчини, що ми можемо все.
Головна героїня Кіра вирушає у навколосвітню подорож, вирішивши виконати свою заповітну мрію, але опиняється на безлюдному острові, де їй доведеться подолати всі негаразди життя в дикій природі.
Я вважаю, що Остров’янка — ідеальна книга для холодної зими. Вона легка та захоплива, в ній є несподівані повороти та таємниці, практичні поради щодо виживання та навіть кулінарні рецепти.
Остров’янка миттєво перенесе читача в зовсім інший світ і допоможе відволіктися від важких подій сьогоднішніх днів. А ще наповнить вірою в себе, в те, що будь-яким труднощам настає кінець і навіть у найважчих умовах людина може стати щасливою.
Про авторку: Ірина Агапєєва — письменниця, авторка гостросюжетних романів і художніх біографій. Володарка декількох міжнародних премій.
Роман Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму посів перше місце на німецькому міжнародному літературному конкурсі Найкраща книжка року в номінації Гостросюжетна проза. У 2018 році книжка увійшла до довгих списків Книги року BBC.
Дім для Дома — книжка не про дім, а про таку собі вивчену бездомність, яку українці врешті мають подолати.
Часто помилково кажуть, що це книжка про Львів — насправді ж про всю Україну, про людей зі сходу у Львові, про зшивання і загоювання ран, про (не)пригадування своїх і чужих трагедій, щоби вони відпустили врешті.
Це спроба побачити нас такими, як ми є, і трішки зцілитись. Якщо ви, як герої, переїхали зі сходу на захід, можливо, книжка особливо зрезонує і ви разом з Домом зможете трішки відпустити минуле.
Головні герої роману:
У квартирі, де живуть герої, виріс польський письменник єврейського походження Станіслав Лем. Тільки герої не цікавляться справжньою історією довкола, та й про своє минуле воліють мовчати. Саме тому Дому й доводиться розповідати цю історію замість них.
Про авторку: Вікторія Амеліна — письменниця, членкиня Українського ПЕН. Роман Дім для Дома визнано найкращою українською прозовою книгою 2017 року на фестивалі Запорізька Книжкова Толока.
Книжка також увійшла до коротких списків премій ЛітАкцент року та премії Міста Літератури ЮНЕСКО, літературної премії Європейського Союзу.
Книгу Вони перемогли я писала ще до великої війни. Від задуму до останньої крапки в рукописі минув майже рік. Це були зустрічі з героями в Києві та неподалік Києва, у Хмельницькому і на Донеччині, біля Волновахи, нині окупованої росіянами.
Вісім героїв та три героїні розповіли про свої травми: видимі й невидимі. Хтось утратив під час бойових дій ноги, хтось — руки, око, зуби, хтось — спокій і нормальний сон.
Але кожен і кожна з них змогли прийняти нових себе, свої нові тіла і стани та жити максимально насичено: ходять у гори, стрибають із парашутом, народжують дітей і воюють.
Після повномасштабного вторгнення всі вони продовжили щось робити для Батьківщини. На жаль, у травні загинув один із героїв книги — неймовірно харизматичний розвідник без ока і 17 зубів.
Цю книгу потрібно читати, щоб розуміти ветеранів, яких у нас буде багато після перемоги: їхні потреби, їхні болі й ту ціну, яку ми продовжуємо платити за незалежність.
Про авторку: Анастасія Федченко — українська журналістка, військова кореспондентка українського інтернет-видання Новинарня, регіональна редакторка телеканалу UA: Перший, волонтерка.
За мужність та високий професіоналізм у роботі отримала відзнаку Козацький хрест першого ступеню.
18-й рік поспіль у BBC News Україна оголосили про старт конкурсу Книга року ВВС 2022. Читай, що відомо про цьогорічних номінантів з нішевого нонфікшну та дитячої літератури.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за новинами!