Потрібно зменшувати кількість університетів? Які освітні реформи чекають на ВНЗ

Освіта — це фундамент, можливість та інструмент для людини, яка вирушає у доросле життя. Від кожної людини, кожного громадянина та громадянки залежить якість життя інших — загальний розвиток держави. В Україні освіта нині переживає низку реформ, які спираються на європейський досвід та прагнуть зробити здобування освіти практичнішим.

Викладач десятків українських університетів та Кембриджа, громадський діяч та заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький й сам колишній студент. Він навчався у Кембриджі, бо його сімʼя була українськими емігрантами в Канаді. У дорослому віці переїхав до України, працював освітянином.

В інтервʼю виданню The Ukrainians Михайло Винницький розповів про реформи та законопроекти МОН, чому нам варто зменшити кількість університетів та чи насправді рівень знань студентів з провідних світових закладів вищої освіти є вищим за той, що мають українські студенти.

Проблеми та виклики перед українською вищою освітою

За словами Михайла Винницького, повномасштабне вторгнення та ті алгоритми дій, які стали можливими під час нього, підсвітило проблему виховання субʼєктності в українських студентах.

А саме — мова йде про виховання у студентах усвідомлення їхньої ролі в житті університетів, країни загалом. Їхню спроможність ухвалювати рішення та бути за них відповідальними. А для цього, на думку заступника міністра освіти і науки, університети мають формувати цінності та свідомість спеціалістів, яких випускають зі своїх навчальних корпусів.

З цього виникає висока потреба в автономії університетів, яка вимагає високої суб’єктності усіх учасників навчального процесу: викладачів, студентів, менеджменту університету. І йдеться насамперед про руйнування високої ієрархічності.

Але з упевненістю можу сказати, що сьогодні українські університети переосмислюють себе. З війною багато процесів відбуваються дуже концентровано, — каже Винницький.

Зміни стосуються й тих речей в освіті, які є рудиментом Радянського Союзу. Про це казав сам освітянин. Разом з тим для нього є й очевидним те, що просто викреслити багато речей, через те що вони родом із Союзу, неможливо.

— Спочатку ми справді думали про скасування заочної освіти, бо вважали, що простіше вдосконалити дистанційну форму і нею замінити заочну. Але порадились, отримали певний фідбек від багатьох ректорів, депутатів, громадськості та пішли іншим шляхом: ухвалили рішення не скасовувати, а вдосконалювати заочне навчання. Сьогодні ця форма дуже популярна — є 290 тис. студентів на різних програмах.

Разом із тим, слід також розуміти, що заочна форма не відзначається високою якістю. Найчастіше, на жаль, це про отримання диплома, а не про здобуття компетентностей, знань чи вмінь, — висновує Михайло Винницький.

Читати на тему

Незаперечне зниження якості освіти: МОН рекомендує повернутися до очного формату освіти

Розповідаємо, які заклади освіти можуть повернутися до очного навчання у вересні.

Чотири роки дистанційки: як страждає якість?

Окрім 20 місяців дистанційного навчання через повномасштабне вторгнення, українські студенти втратили ще 20 місяців під час ковіду.

Дистанційна освіта нині сильно розвивається, проте не всюди вона впроваджувалася та проводилася без втрати якості: здебільшого її сприймають як спрощений режим навчання, а не як можливість варіювати синхронні заняття з асинхронними задля гнучкості та комфорту.

Михайло Винницький пояснює, що зараз пробіли, які були допущені при введенні дистанційного навчання, покращують для реформування заочної форми здобуття освіти. Дистанційка стала повсюдною, а це означає, що вона буде й надалі покращуватися.

Конкуренція завжди приводить до покращення якості, — висновує заступник міністра.

Намагання МОН вивести якомога більше студентів на очне навчання спричинені й тим, що цього року буде перший випуск студентів, які не вчилися в аудиторіях.

Рexels

— Загалом очне навчання — це надважлива нагода відчувати екосистему місця і міста, в якому працює університет, це про приналежність до певної спільноти. Певним замінником в наших умовах можуть бути періоди мобільності, коли студенти мають можливість поїхати в якийсь західний університет на семестр.

Це гарний досвід, але треба розуміти, що в такому випадку ми не формуємо українські спільноти, а це надзвичайно важливо, — каже Винницький.

Індивідуальні освітні траєкторії

Також МОН працює над реалізацією індивідуальних освітніх траєкторій, коли студент зможе у своєму темпі пришвидшено або уповільнено здобувати освітні кредити під час навчання. 

Зараз їхня кількість складає 60 кредитів на рік, МОН же пропонує гнучкий показник у 30-80 кредитів за рік для очної форми навчання. У законопроекті передбачений і вибір міждисциплінарних програм: так студент за рік зможе зрозуміти, що з предметів йому ближче до душі і обрати саме його на наступний рік.

Така система також зумовить конкуренцію між викладами за студентів, що покращить якість дисциплін.

Також йдеться і про те, що в університетах має бути більше студентів, аби вибір дисципліни реально існував, а не підбирався під групу з 15 студентів. Адже створювати групу з меншої кількості людей університету просто невигідно, тож виходить вибір без вибору.

Гарантувати більшу кількість студентів в університеті можна, шляхом зменшення кількості закладів вищої освіти.

— Ми намагаємося робити це плавно, не створюючи зайвої суспільної напруги. З кожним роком фінансування закладів, які не дотягують до певних визначених критеріїв, буде зменшуватися. Зростати фінансування буде для тих, які виконують критерії, закладені у формулі розподілу коштів між закладами вищої освіти, тобто для тих, які спроможні.

Рexels

До таких об’єктивних критеріїв належать наукові показники, рівень працевлаштування випускників, рівень інтернаціоналізації і багато іншого.

Очевидно, що з часом слабші заклади будуть вимушені приєднатися до сильніших.

Сьогодні в Україні, крім 100 приватних закладів вищої освіти і 40 комунальних, які переважно доволі маленькі, діє ще приблизно 170 державних університетів, і це не враховуючи філій. Внаслідок реформи має з’явитися приблизно 100, — пояснює Винницький.

Читати на тему

В Україні поменшає ВНЗ? Що відомо про законопроект щодо модернізації мережі вишів

Розповідаємо, яка причина зменшення вищих навчальних закладів в Україні.

Чому Україні не потрібно так багато здобувачів вищої освіти

— Нас часто критикують за те, що в Україні надто велика частка випускників шкіл йдуть здобувати вищу освіту. Останні 15-20 років ця цифра ніколи не була меншою за 70%. Майже три чверті українських випускників шкіл вступають в університети. В Європі середній показник — приблизно 45%. Велика Британія, наприклад, дуже пишається тим, що у них аж 50%. 

Очевидно, такий високий попит на вищу освіту в Україні свідчить і про те, що у нас немає достатньо якісної альтернативи вищій освіті у формі привабливої професійно-технічної освіти.

Заступник міністра освіти і науки пояснює, що змінити цю ситуацію — в пріоритеті для МОН.

Разом з тим він погоджується, що насправді рівень вищої освіти в Україні не є такий поганий, як про нього звикли говорити. Особливо що стосується бакалаврського рівня, хоч істотні проблеми й справді помітні на магістратурі та аспірантурі.

— Я багато років повторюю, що українська вища освіта, якщо ми говоримо про топові заклади, дуже часто якісніша у своїй функції передачі знань, ніж освіта в найкращих університетах Заходу.

В Україні також можуть збільшити стипендії для найкращих студентів країни, а в деяких студентів забрати її. Про кого йдеться, ми розповідали тобі в іншому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.