Психіка людини опирається на ресурси — біологічні та ментальні. Коли ресурсів достатньо, людина здатна отримувати задоволення, радіти, бути ефективною та витримувати складні обставини. Коли сили закінчуються, здатність витримувати обставини послаблюється, виникає постійна втома та апатія.
Психологи пояснюють це терміном звужена свідомість.
Попри відмінності в характері та поведінці, стресові навантаження люди проживають практично однаково.
Для того щоб зрозуміти, що з нами відбувається і що ми відчуваємо, потрібно мати ресурс. Однак людині зі звуженою свідомістю його не вистачає, тож вона не може осягнути своїх почуттів. Вони бувають настільки нестерпними, що людина може заморозити їх і стати черствою, особливо коли її психіка перебуває на межі своїх можливостей.
Фото: Рexels
Звужена свідомість змушує нас бачити ситуацію не повністю, сконцентруватися лише на больових і неприємних моментах. Тому ми намагаємося клонувати поведінкові лінії з минулого й перенести їх на майбутнє.
У таких умовах виснажена психіка може працювати на межі. У метафорі це наче режим економії енергії на телефоні. Переважна кількість систем тимчасово вимикається.
Такий стан вічного напруження переростає у постійну втому. Через це нам стає важко виконувати навіть звичні, прості справи. Похід у магазин може стати випробуванням, а застелена постіль здасться зайвим атрибутом нормального життя.
Окрім цього, страждають інші функції мозку:
Хронічна втома, що переростає у виснаження, може стати руйнівним станом для нашої психіки.
Під час екстрених подій людям потрібно багато ресурсів, щоб повернутися до власних звичок. Чи зможе людина вийти на більші форми життя, ніж лежати в ліжку, залежить від рівня виснаженості її психіки та втоми.
Якщо людина перебуває між виснаженням і втомою, то ресурси на те, щоб прогулятися, помедитувати й відчути від цього задоволення, є. Тобто це стан втоми, яка не дійшла до повного виснаження.
Але якщо психіка на межі, то ресурсів на прості дії не вистачає. Тоді найкраща форма, щоб відновити свої сили — це лежати на ліжку і випускати свої емоції за потреби.
Лежати та переживати свої почуття означає мати достатньо сил, щоби плакати та сумувати. Людина не лежить із порожнечею всередині, коли їй погано, а має певні хвилювання, тому може легше сприймати події довкола.
Апатія, що може стати результатом тривалого відчуття втоми, теж деструктивно впливає на наш організм. Моменти, коли ми “забиваємо” на себе та інших, стають руйнівними як психологічно, так і фізично. Раніше ми уже розповідали, як впоратися зі станом апатії.
Не варто силою змушувати себе повернутися до звичок нормального життя. Дай собі час на відновлення.
А ось як зрозуміти, що організм почав повертатися до звичних норм та як не зробити собі гірше — читай у матеріалі.