Історія прикордонниці Юлії на псевдо Відьма

Вона пішла боронити країну 24 лютого 2022 року. Говорить, на боротьбу надихнув заклик президента Зеленського стати на захист рідної землі.

Прикордонниця на псевдо Відьма нині у лавах бригади Сталевий кордон, що тримає оборону на Сході країни, зокрема, на Сватівському напрямку — одному з найгарячіших. Удома залишилися двоє маленьких дітей і найбільше захисниця хоче, щоб вони росли у вільній країні.

Чотирирічного сина Максима востаннє бачила у квітні під час відпустки. Ані він, ані восьмирічна донечка Анастасія не знають, що мама на війні. Сказала діткам, що я їду на навчання.

Історія Відьми

24 лютого 2022 року прокинулася зібрати дітей до садочка та до школи. Телефон розривався від повідомлень — Росія бомбить аеропорти, колони ворожої техніки перетнули кордон, по телевізору президент Зеленський закликав кожного стати на захист держави.

Так закарбувалась фраза: “Я прошу кожного, хто вміє тримати зброю, хто якоюсь мірою причетний до військової служби, приходьте до військкоматів, приходьте до місць попереднього несення служби — потрібен кожен”.

Уже пообіді була у прикордонному загоні, в якому служила до декрету — дітей лишила на батьків. Вони завжди мріяли, щоб Юлія, як вони, стала стоматологинею, але тодішню школярку вабила форма. Закінчила Національну академію Держприкордонслужби у Хмельницькому та стала офіцеркою.

Розуміла, каже, що повномасштабна війна неминуча, але гадки не мала, наскільки росіяни жорстокі — є речі, яких ніколи не пробачити.

Закатовані діти, які біжать спиною, а по ніжках стріляють. Пропливають кадри з лікарняної палати, де під стінами плачуть медики, а на ліжечку лежить дитина, накрита курткою — вразила, напевно, ця жорстокість.

Читати на тему

Підписала контракт у свої 18, відтоді — жодного дня без обстрілу! Історія медикині Олесі

Ця історія про ту, хто не був народжений для війни, але хто пішов на неї з власної волі.

Нині її бригада Сталевий кордон б’ється на Сході країни, зокрема на Сватівському напрямку — одному з найгарячіших. У серпні та вересні ворог постійно атакував Новоєгорівку та висоти біля неї — і живою силою, і бронетехнікою, і танками. Сталевий кордон разом із побратимами з інших бригад зупинили бої та відкинули ворога. Загарбники там більше не наступають, але наша свобода дається вкрай високою ціною, розповідає Юлія.

Як відповідальна за морально-психологічний стан у війську, перед боєм жінка каже воїнам, що країна пишається кожним, і що саме тут зараз наймужніші чоловіки та жінки країни. І, шкода, нарікає, що не в кожного вистачає мужності бути такими, як вони.

Вона вірить, що все буде добре, Україна переможе, а діти житимуть у вільній країні. Коли повернеться з фронту, розкаже їм, де і заради кого була насправді.