Незібраний мотоцикл досі чекає у майстерні — історія військового з фронту, що виготовляв кастомні байки

Сьогодні ми познайомимо тебе з військовим Сергієм на псевдо Волк. Чоловік родом з Полтавщини. Його псевдо говорить за себе, адже він — екстремал, байкер та президент одного з місцевих мотоклубів. 

Сергій поділився, що свій перший байк зібрав ще у 15 років. Каже, ще з юності мав пристрасть та хист до техніки. До повномасштабної війни він мав свою майстерню, але наступного дня після російського вторгнення повісив замок на двері й пішов воювати. Його історію розповіли в Армія.Inform.

Про кастомні байки

Зараз Сергій — водій-гранатометник мінометної батареї в одному з піхотних підрозділів. Разом із побратимами виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку. 

Військовий їздить на броньованому позашляховику, підвозить бойові розрахунки, тягає міномет, здійснює доставляння боєкомплекту. Крім цього, вивозить з поля бою поранених.

До війни Сергій займався виготовленням кастомних байків.

Я на фронті тому, що так потрібно! Я не хочу бути рабом. І щоби мої діти були рабами, також не хочу! — наголошує він.

Байки мало пов’язані з військовою справою, але армійський досвід Сергій має. Він закінчив строкову службу та здобув фах кінолога. Навіть взяв собі цуценя та навчив його усього, що треба.

Згодом працював в одному з підрозділів МВС у столиці. Проте так і не зміг прижитися на тій роботі. Тож вирішив відкрити свою справу.

У чоловіка було багато замовлень. Як виявилося, чимало людей хочуть мотоцикли, які сконструйовані саме під їхні потреби. Тож саме це і робив Сергій.

— Наступного дня після російської атаки повісив на майстерню замок, сказав недозбираному байкові: “Я ненадовго, маленький”, і пішов воювати. Сподіваюсь, що встигну дозбирати того мотоцикла для замовника! — ділиться військовий.

Читати на тему

Не лише розповідати про боротьбу, а й брати участь — героїчна історія працівника музею, який пішов на фронт

Працівник музею розповів про мотивацію воювати та своє поранення.

Про свою броньовану машину

Броньовану машину, на якій їздить Сергій, отримав від волонтерів. Каже: людина, яка над нею працювала, добре постаралася. Адже вона укріплена додатковими броньованими пластинами для захисту.

— Той, хто цим займався, розумів потреби бійців. Покладено навіть додатковий захист бронепластинами зон посадки пасажирів. Людина, напевно, сама воювала! Дякую колезі-механіку за такий розумний підхід і турботу за життя військових, — наголошує Сергій.

До речі, фронтову машину військовий теж називає “маленька” і лагідно до неї звертається. Він впевнений, що техніка все розуміє й обов’язково віддячить у потрібний момент.

Найцінніше для України — це життя наших воїнів. Раніше ми розповідали історію командира на псевдо Альфа, який цінує життя підлеглих.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!