Іван Тарасенко — анестезіолог Одеської обласної дитячої лікарні. Він провів у полоні 43 дні. Це були найжахливіші дні його життя. 25-го лютого медик разом із трьома священнослужителями та дев’ятнадцятьма членами екіпажу рятувального судна Сапфір вирушив на острів Зміїний. Напередодні його захопили окупанти та повідомили, що вбили 13 українських прикордонників і поранили двох цивільних чоловіків, що працювали на маяку. Рашисти запропонували українській стороні забрати загиблих та поранених. І висунули умови, щоб на облавку рятувального судна обов’язково був медик і три священики. Українська сторона виконала умови окупантів, тоді ніхто навіть і не здогадувався, що то була пастка. Сапфір до острова Зміїний так і не дійшов. Коли мене попросили поїхати з рятувальною місією я погодився. 2014-го я вже був військовим медиком в зоні АТО. Зранку здав зміну у лікарні й вирушив в дорогу. – Не знаю, чому російські військові сказали, що на судні обов’язково має бути медик і три священники. Коли ми підійшли до точки, визначеної росіянами, до нас підійшов катер з озброєними спецпризначенцями. Вони піднялись на борт, обшукали судно й захопили нас усіх у полон. Читати на тему Про лікарню, волонтерство та життя медиків під час війни — історія анестезіолога з Одещини Івана Черненка Анестезіолог з міста Роздільна на Одещині Іван Черненко розповів, що він відчув, коли дізнався про війну, та чим живуть зараз лікарі. Спочатку бранців тримали у тимчасово окупованому Севастополі, там їх щодня допитували ФСБвці, вони намагалися вибити зізнання у всіх, хто був на облавку Сапфіра, що вони нібито терористи, — згадує Тарасенко. Потім перевезли до Росії й закрили у СІЗО. Допити були практично годину кожного дня. Нам приписували терористичний акт, що ми хотіли захопити острів Зміїний, вибити звідти російську армію. І кожен день був посил — зізнайтеся, з якою ціллю ви туди йшли. — Хоча ця операція була узгоджена із російською стороною. Вони нам постійно вмикали радіо, щоб ми слухали пропаганду, яку транслюють у Росії. Вони говорили, що ми нацисти. В них була інформація, що тут російськомовних б’ють, знущаються. Вони мені доводили: якби не напав Путін, то Україна напала би на “ЛНР” та “ДНР”, а далі й на Росію. Це дорослі люди говорили мені в очі, вони в це вірили. Всі слідчі які були в Севастополі, говорили, що вони з Севастополя і народилися в Україні, — розповідає Іван. Читати на тему Автор сміливої відповіді російському кораблю повернувся додому з полону. Як зустрічали героя Романа Грибова Як зустріли з полону автора цитати про російський воєнний корабель. Всі ці 43 дні тягнулися, наче вічність. Через погане харчування Іван Тарасенко дуже схуд. Він розумів, що росіяни хотіли зламати його. Щоб чоловік був готовий погодитися на будь-що або ж навіть перейти на бік окупанта, аби вибратися з того пекла. Але медик не втрачав надії, що зовсім скоро його обміняють на російських полонених. І він знову зможе обійняти свою дружину та двох маленьких дітей. 8 квітня Івана Тарасенка та ще двох священнослужителів обміняли та визволили з полону. І вже за тиждень він повернувся на роботу в дитячу обласну лікарню. Втім, каже: якщо його ще раз попросять вирушити з рятувальною місією, не вагаючись, поїде знову. Нагадаємо, раніше ми також розповідали, як підтримати людину, яка пережила полон. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Україна Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Про лікарню, волонтерство та життя медиків під час війни — історія анестезіолога з Одещини Івана Черненка Анестезіолог з міста Роздільна на Одещині Іван Черненко розповів, що він відчув, коли дізнався про війну, та чим живуть зараз лікарі.
Читати на тему Автор сміливої відповіді російському кораблю повернувся додому з полону. Як зустрічали героя Романа Грибова Як зустріли з полону автора цитати про російський воєнний корабель.