Вікторія Кравченко про вагітність та її виклики під час війни

Фото Instagram

Носити дитину під серцем, коли не знаєш, що буде завтра. Переживати усі складнощі вагітності не в м’якому теплому ліжку, а в холодному бетонному укритті. Чекати на свій запис до лікаря годинами, доки мине тривога чи з’явиться світло.

З цими та іншими викликами вагітності зіштовхуються майбутні мами під час повномасштабної війни. Та попри усі складнощі та страх майбутнього, українські жінки відважно йдуть на ризики та дарують життя новим українцям.

Однією з цих відважних жінок є військова психологиня Вікторія Кравченко, яка попри посаду, небезпеку та блекаути наважилася на другу дитину під час війни.

Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше дивись у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Неможливо бути готовим. Вікторія Кравченко про готовність до війни та рішення завагітніти

Вікторія Кравченко — військова психологиня, яка тримає свій фронт ще з 2014 року. Вісім років досвіду і розуміння, що відбувається, можливо, пом’якшило сприйняття, однак це був стрес, ділиться жінка.

Адже неможливо підготуватися до того, в чому немає досвіду. Коли ти просто налаштовуєш себе — це одне, а коли за вікном вибухи, гинуть люди, то це зовсім інше.

Всупереч усім викликам війни, Вікторія все ж завагітніла вдруге. Наважитися на цей крок було неважко. Жінка ділиться, що розуміла усі ризики й досі їх розуміє, однак ні про що не шкодує.

Якщо постійно чогось боятися, то життя так і може промайнути. Тому я вирішила жити сьогоднішнім днем і не відкладати на завтра те, що можу зробити сьогодні.

— Ця дитина прийшла, тож це найбільший знак, що все вчасно і вона потрібна нам саме зараз, — додає Вікторія Кравченко.

Її чоловік, жартує Вікторія, військовий на всю голову, тож вона хоче продовжувати рід. Каже, якби не наважилась зробити це зараз, то в разі чогось собі б не пробачила.

Зараз же чоловік Вікторії разом з нею. Вагітність — єдине, що тримає його поруч, а так, ділиться вагітна, він постійно на валізах, рветься в бій.

Дати життя пропри все: про складнощі вагітності під час війни

Бути вагітною зараз, під обстрілами, в блекаути — різний досвід для кожної. Для Вікторії це було непросто від найперших тижнів.

Було багато стресу та підвищена тривожність. Зараз вона трішки нижча, але все-таки є. Але є й те, що мене заспокоює: я на ногах, здорова, дитинка в мені — так спокійніше.

Як буде далі, Вікторія не знає, але ділиться, що через переживання усіх труднощів та блекаутів вагітність була, м’яко кажучи, нелегка.

Щодо медичного обслуговування під час війни, то тут жінці щастило. Вона приїздила до лікарів, коли тривога вже закінчувалася, або ж починалася вже після огляду.

— Лише одного разу, коли я чекала на УЗД, почалася тривога й вимкнули світло, тож треба було зачекати кілька годин, але це все, — пригадує вагітна.

Читати на тему

Як це — народжувати під ракетні удари? Олена Лунькова про виклики та роль матері під час війни

Яка роль матері під час війни? Що є найскладнішим для вагітної в укритті? Як жити з думкою про те, як маленьке дитя житиме у війну? Читай у нашому матеріалі.

Хоч з медичним обслуговуванням щастило, фізичне й моральне самопочуття Вікторії не в найкращому стані. Зокрема, через надскладний період до вагітності: стрес та депресивний стан. Під час вагітності додалася ще й тривожність.

Я тримаюся завдяки чоловіку та сину. Не знаю, як буде далі, не уявляю. Фізично теж дуже важко. Не знаю, чи це вік, чи стрес. Та попри все, я тримаюсь і намагаюся усміхатися.

Хоч жінка і психолог за освітою, та жартує, що вона чоботар без чобіт, адже може допомогти усім, крім себе. Так, щоб втамувати тривогу, звертається до спеціалістів-колег, які їй допомагають.

Кожна людина та ситуація унікальна, тож у боротьбі з переживаннями немає універсального рішення. Якщо ти теж страждаєш на тривожність, Вікторія радить вмикати улюблену заспокійливу музику, робити дихальні вправи й запитувати себе, що б могло зараз потішити.

Як на війну відреагував молодший син

У Вікторії є ще одна дитина — старший син. Жінка радіє, що на початку вторгнення малюка не було в Києві, він був у батьків чоловіка. Вона не знає, що було б з нею, якби проживала перші дні вторгнення разом із сином.

На початку він нормально не спав. Вночі були постійні тривоги, тож його підіймали й усі спускалися в бомбосховище. Звичайно, для психіки дітей це складно, тож у нього були й істерики, і зміни у психічному стані.

Жінка дуже переймалася, що через це будуть негативні наслідки, але все обійшлося. Головне для хлопчика, щоб батьки були поруч, адже в них він бачить свій основний захист.

Зараз син сильно реагує на гучні звуки, які не викликають довіри. Хоч раніше, ділиться мама хлопчика, реакція на літаки була інша — він їх любив.

Коли син чує такі звуки, то розуміє, що відбувається, й біжить до мене. Якщо я поруч, накриваю його собою, щоб йому було спокійніше.

Родина живе за містом, під час тривог тримається якомога далі від вікон та зберігає правило двох стін, однак укриттів жінка побоюється. Адже колись вона прочитала, як в будівлю влучила ракета й там загинули усі, хто був в укритті.

Матір — це божество. Вікторія про роль матері під час війни

Для Вікторії матір є чимось божественним, бо те, що може жінка та її тіло — це щось неймовірне. Тож жінка, яка на це наважується, віддає цьому себе — божественне створіння, незалежно від того, народжує вона в мирний чи воєнний час.

Звісно, у воєнний час це складніше, та українські жінки бойові у всіх сенсах, тож для нас немає нічого неможливого.

Майбутнім мамам Вікторія радить слухати себе, їсти що захочеться, за можливості більше відпочивати та головне — не картати себе.

З почуттям провини часто можуть зіштовхуватися жінки-військові, які могли б бути більш ефективними на службі. Та слід пам’ятати, що діти просто так не приходять, вони завжди з’являються вчасно.

Не треба почуватися винною в чомусь — ми відроджуємо українську націю. Слід берегти себе і дитинку, адже ніхто крім нас цього не зробить, підсумовує Вікторія Кравченко.

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

Фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Про жінок, які народжували в розпал війни в нелюдських умовах відзняли документальний фільм. Історії сильних жінок — героїнь фільму Коли життя сильніше, знайдеш у матеріалі.

Не пропускай найцікавіше підписуйся на наш Telegram-канал.