З руки текла кров, очі не бачили: історія дронаря, який втратив кінцівку та зір через ворожу міну

Він міг не брати до рук зброю і лишитися працювати за кордоном. Але щойно почалася велика війна, повернувся боротися за Україну.

28-річний Андрій Соловко на псевдо Соловей став одним із найкращих дронарів війська. Торік він зазнав тяжкого поранення, втратив око і руку, та не втратив бажання жити далі, хоч і по-новому.

Історію відважного воїна та про життя після поранення — далі в матеріалі. 

Втратив зір, але не бажання жити: історія бійця на псевдо Соловей

— Розрив міни, спалах і мене відкидає. З того моменту очі закрилися. Просто темно стало і ще тоді там зрозумів, що вже з очима щось не так, — починає свою розповідь хлопець.

Тоді росіяни саме крили мінометами, а Андрій вийшов з укриття, аби поправити дрон, який застряг. Але повернутися неушкодженим вже не зміг. З руки текла кров, а очі вже не могли бачити. 

Побратими одразу наклали турнікет. Я кажу: “А що, хіба з рукою щось сталося?” Вони кажуть: “Так”. Я не знав наскільки, але я знав, що вже з лівою рукою щось не те. 

До служби у війську Андрій жив та працював у Польщі. Проте тільки-но в Україні почалась велика війна, він, не вагаючись, повернувся додому. Спершу його не брали до армії через відсутність досвіду, але згодом він потрапив до 68-ї окремої єгерської бригади. 

Спочатку був гранатометником, а потім самостійно почав опановувати дрони. Його екіпаж знищив щонайменше тисячу окупантів. Торік Андрій дістав надважке поранення, втратив руку та око.

— Лікар підійшов і сказав, що в мене лівого ока немає, а за праве можна поборотися. Що робити? Або ти розклеюєшся, просто лежиш і здаєшся, або ти вибираєш інший варіант розвитку сценарію, іншу реакцію на це і борешся.

Читати на тему

Наймолодший герой України: історія бійця, який врятував 21 життя побратимів

Йому всього 19, а він уже Герой України. Читай історію Владислава.

Рідні Андрія дізнались про його поранення від командира. Хлопець зізнається, що підтримка рідних і друзів у той складний час була неабияк потрібною.

Найважчим для нього став період перебування у Дніпрі, поки рідні не приїхали, а йому доводилося проходити через ці випробування у реанімації наодинці.

Потім, коли приїхали рідні, звісно стало легше. Сестри, брати, рідні, мама, тато, всі підтримують. Підрозділ підтримує, командир. Це все дуже важливо. 

У Києві Андрію вийняли осколки з вцілілого ока. Нині він може бачити лише силуети та вловлювати рухи людей. Збереглось всього 4% зору.

В майбутньому після оперативного втручання, ймовірно, зір зможе покращитися до 10%. Цього буде достатньо для самостійного пересування та обслуговування в побуті. 

Зараз Андрій вже опанував протез та тростину. Певний період часу він не міг прийняти протез. Але старанно проходив заняття реабілітації, тому згодом навчився з ним ходити. 

Андрій займається з фізичним терапевтом, аби підтримати в тонусі м’язи та зберегти фізичну форму. Фізичний терапевт Всеволод Боженко додає, що досить дозовано працюють з хлопцем, оскільки в нього є проблеми з зором та барабанними перетинками. 

Попри все, він хоче займатися спортом, тому реабілітологи дозволяють йому працювати з легкою вагою та робити невеликі кардіонавантаження. 

Зараз найбільша мрія Андрія — це відновлення зору. Тоді, каже, зміг би передавати іншим свій бойовий досвід. 

— Якщо це буде потрібно державі або моєму підрозділу, то можливо можу бути інструктором, передавати далі досвід, тому що досвіду дуже багато.

Також читай історію бійця, який пожертвував собою, щоб врятувати побратимів від гранати. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.