Це була найважча година за рік! Комаров відверто про роботу воєнним кореспондентом і про те, що вразило найбільше

У кожного з нас життя 24 лютого розділилося на до та після. Цим реченням уже нікого не здивуєш, адже кожен прожив його на повну.

Не оминули трансформації й журналіста та мандрівника Дмитра Комарова, який з початком повномасштабної війни змінив екзотичні країни на місця найзапекліших боїв за незалежність України.

Дмитро Комаров у марафоні Єдині новини розповів, як змінилось його життя після 24 лютого, які події вразили досвідченого журналіста найбільше та як він почав створювати власний фільм про війну.

Як вирішив стати воєнним кореспондентом

Це був десь третій день повномасштабного вторгнення, я приїхав на телеканал, де був тільки топ-менеджмент та охорона. Нікого більше не було.

Я стукав у всі двері та шукав контакти, якісь поради, як поїхати на фронт. Мене познайомили з одними військовими, потім з іншими. І так по ланцюжку я почав приєднуватись до різних бригад.

Пам’ятаю, як було моторошно, коли перші дні березня і ми їдемо дорогою, яка відома більшості киян. Там був блокпост і хлопці кажуть, що далі не можна їхати, бо далі дорога вже прострілюється. Але ми з військовими проїхали.

І біля Гостомеля була ДОТ (Довготривала оборонна точка, — ред.) часів Другої світової війни та табличка з написом: “У цьому місці відбувалась оборона Києва від німецько-фашистських загарбників у 1941 році”. І там ми ставимо міномет біля цієї точки та воюємо вже не проти фашистів, а проти росіян.

Страху не було. Коли ти потрапляєш в епіцентр подій, у тебе працюють професійні рефлекси: фіксувати найцікавіше для глядачів та історії.

Про момент, який запам’ятався найбільше

Ми першими заїхали в Бучу. Мій мозок просто не встигав переварювати цю інформацію.

Коли ми вперше заїхали на цю вулицю, я навіть не міг на камеру коментувати. У мене не вистачало слів, плутався, закривав обличчя руками. Я просто не вірив у те, що я бачу.

Не дуже велика вулиця була всіяна тілами. Ми вийшли з машин, і я бачив це просто на власні очі.

Читати на тему

”Думки про маму досі в голові”: історія родини, яку вбили росіяни у Бучі

Читай історію, як одна ворожа міна забрала життя цілої родини у Бучі.

Ми приєднались до групи спецпризначенців. Разом з ними пройшли цю вулицю. Я потім попросив вільний час, і ми все зафільмували.

Це була найважча година за цей рік.

Це більше закарбувалося в пам’яті. Хоча ми розмиваємо обличчя людей в кадрі, але я їх запам’ятав назавжди.

Про свій фільм про війну

Ідеї фільму не було до грудня. Я просто збирав матеріал. Це моя власна ініціатива. Навіть оператори у перші місяці попросились до мене як волонтери.

Коли почали з’являтись нові знайомі, друзі серед наших захисників, я починав потроху розширяти географію, й мій маршрут йшов по найбільш актуальних точках на той час.

Ви побачите президента, головнокомандувача ЗСУ та командирів, які цього року ухвалювали ключові рішення. Там є просто історичні унікальні кадри, які мені пощастило як журналісту отримати.

Кожного українця попереду ще чекає чимало іспитів на міцність, як і всю українську націю загалом. Проте ми вже ніколи не будемо іншими та не віддамо свою свободу, хоч якою високою буде її ціна. Читай, як нас з тобою змінив цей рік війни.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!