Він літав так низько, що, здавалося, міг дотягнутися рукою до верхівок дерев. Його місія була смертельно небезпечною, але він завжди виконував її з беззаперечною відданістю.
Харківський льотчик Вадим Покатаєв віддав своє життя за Україну, залишивши по собі не лише бойову славу, а й маленького сина, який зростатиме з гордістю за свого батька.
Бойовий шлях Вадима Покатаєва
Вадим Покатаєв — випускник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, учасник АТО та справжній ас української авіації. Його бойовий шлях почався ще під час АТО, а після 24 лютого 2022 року він став одним з перших, хто боронив Київ від ворога.
Саме його вертоліт працював по ворожих колонах на Житомирській трасі та над Гостомельським аеропортом, не даючи окупантам жодних шансів. Вадим провів у небі 1260 годин. Він неодноразово повертався з пробитим бортом, але завжди доводив справу до кінця.
187 бойових вильотів за життя
Його місії завжди були небезпечними. Звільнення острова Зміїний, бої за Херсон, удари по ворожих позиціях у найгарячіших точках. Вадим літав на критично низьких висотах та вміло ховався від радарів ворогів.
Поцілунок на прощання
Саме 11 лютого 2024 року Вадим востаннє поцілував свого сина Ярослава.
У цей раз чоловік запитав мене: цілувати сина чи ні? То він засмутиться та буде плакати.
Пригадала дружина загиблого Анастасія та додала: він завжди цілував сина, як вирушав у дорогу.
Через два дні під час виконання бойового завдання під Работиним, Запорізька область, вертоліт Вадима потрапив під удар ворожої ракети. Льотчик відпрацював по цілях, проте вже не повернувся додому живим.
Пам’ять, що буде жити вічно
За звільнення Херсона та участь у спецоперації Головного управління розвідки з повернення під контроль острів Зміїний, Вадим Покатаєв отримав орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня. Проте першою державною відзнакою був нагороджений, саме завдяки обороні Києва.
Проте його рідні та побратими вважають, що він заслуговує найвищої державної нагороди — звання Героя України.
Його дружина впевнена: їхній син має знати, що його батько був не просто льотчиком, а справжнім символом боротьби за свободу.
Це не тільки моя думка, це думка всіх, хто знав Вадима. Він віддав життя за Україну, і країна має це визнати.
Також читай історію ще одного полеглого льотчика Владислава Рикова.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!