Щодня ризикували загинути: історія людей, які ховались на території підприємства Азовсталь

Вони два місяці не бачили сонця і щодня ризикували загинути від багатотонних ворожих бомб.

Кілька разів сотням людей, які ховались на території підприємства Азовсталь, окупанти обіцяли “зелений” коридор. Та раз за разом самі його зривали обстрілами.

Напередодні 150 маріупольців таки змогли вирватись зі знищеного міста. Знесилені люди кажуть: щасливі опинитися на вільній території та благають усіх урятувати тисячі людей, що досі лишаються у Маріуполі.

Тяжкий шлях до вільної території тривав для них три доби через фільтраційні табори та численні блокпости росіян. На півтори сотні маріупольців, яких вдалось евакуювати з Азовсталі, чекали кількасот журналістів з усіх країн світу.

Володі 14 років, і він два місяці не бачив денного світла, разом із мамою ховався від бомб у підземеллі. Їх привіз туди тато, оскільки був упевнений у безпечності місця.

Увесь цей час люди харчувались кашею та травою, яку вдалося зірвати біля корпусів заводу. Щоб її зібрати та нагодувати дітей та жінок, чоловіки щодня ризикували життям. Та страшніше за голод були лише постійні ворожі обстріли.

Читати на тему

”Червоний прапор” для росіян: окупанти почали штурм Азовсталі в Маріуполі

Металургійний завод Азовсталь, що став бастіоном Маріуполя та найболючішим місцем усієї України, ховає під собою тисячу мирних жителів від російських обстрілів.

Пані Надія згадує той жах та розповідає, що якби не наші воїни, то люди б просто не вижили. Військові постійно шукали та привозили на завод їжу та воду.

Понад усе ми зараз переживаємо за наших військових, які залишились на заводі.

Люди кажуть, що на Азовсталі безліч поранених та гори тіл загиблих. Маріупольці, яким вдалося вирватися з того пекла, говорять, що ладні благати увесь світ, аби ті, хто там лишився, змогли врятуватись.

Нагадаємо, раніше жителі Херсонщини розповіли про жахи російської окупації. Лише нещодавно людям вдалося втекти від загарбників.