Замість атласів — розвідка! Історія вчительки, що відклала географію заради України

З позиції до учнів на останній дзвоник — класна керівниця, а нині військовослужбовиця Світлана вирішила привітати школу з випускним. Вона працювала в одній зі шкіл Дніпра, а нині служить аеророзвідницею у 25-й повітряно-десантної Січеславській бригаді.

Жінка викладала географію та була заступницею директорки, бігала ультрамарафони й понад півтора року тому доброволицею пішла до війська. Зараз Світлана працює на Покровському напрямку і, каже, що знання географії й гарна фізична форма допомагають їй у військовій роботі.

Вчителька, що стала розвідницею: історія Світлани

Останній дзвоник після хвилини мовчання, а згодом зала наповнюється аплодисментами. На сцені сюрприз для усіх випускників навчального закладу, а також одного з 10-х класів. Прямо з позиції на свято приїхала вчителька та класна керівниця Світлана.

Після офіційної частини свята одразу обійми з учнями. Світлана востаннє приходила до них у вересні торік. Нині ж працює на Покровському напрямку.

З пекла в рай — ось такі в мене зараз відчуття. Мене переповнюють зараз такі емоції, які важко передати словами, тому що вчора це позиція, а сьогодні це свято.

Ще два роки тому жінка була керівницею класу, викладала географію у середній та старшій школі та працювала заступницею директорки. За плечима мала 30 років педагогічного стажу і вирішила змінити місце роботи та стати на захист України.

— Я доброволець. Я нікому нічого не казала. Про те, що я мобілізуюся, знали тільки члени адміністрації. Я віддала повістку, провела свій останній урок, заповнила всі журнали, а на завтра була в ТЦК.

49-річна Світлана — операторка безпілотного комплексу 25-ї повітряно-десантної бригади. Працює аеророзвідниця із дронами Shark. Свою роботу вчителька показала дітям на класній годині, а саме як споряджає дрон до вильоту.

Світлана каже, що її фах на війні став у пригоді. Географія та знання метеорології знадобилися і на передовій. А от з дронами познайомилась вже безпосередньо на роботі.

Читати на тему

”Білка, ноги нема, заспокойся!”або Історія бійчині Третьої штурмової, яка після ампутації продовжує службу

Білка — військова, яка пройшла через жахіття війни, але знайшла сили не здаватися та продовжує йти вперед із чіткою метою — служити й захищати.

Вихованці кажуть, що чекали на цю зустріч.

— Я нею дуже сильно пишаюся. Це мій наставник. Почав займатися спортивним орієнтуванням з третього класу і потім, коли перейшов до старшої школи й призначили нашим класним керівником Світлану Олександрівну, то з нею спіймали одну хвилю, — розповідає учень Кирило.

Вона сказала нам, що дуже там потрібна. І ми зрозуміли цей її вчинок. Ми зробили висновки, що вона дуже сильна жінка і вона, попри все, пішла в це пекло і продовжує нас захищати, — додає ще одна учениця Маргарита.

Пані Світлана каже, що жодного дня не сумнівалася, що військова служба їй стане під силу, адже має добру фізичну підготовку. Багато років поспіль займається бігом на витривалість, зокрема на ультрадовгі дистанції.

Нині мріє пробігти марафон у Нью-Йорку, але не у США, а в селищі на Донеччині, яке потрібно ще звільнити від росіян. Вона впевнена, що обов’язково повернеться до викладання. А поки що вчителька знову буде поруч зі своїми побратимами.

— Вислів “Україна понад усе” для мене не просто слова. Я сильно замотивована. Я розумію, що на карту поставлена не просто територіальна цілісність, а наше виживання.

Хтось відклав вчителювання, а дехто відкладає папери, щоб доєднатися до війська. Читай історію 20-річної діловодки, що стала гранатометницею.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.