Кіра Обединська та Ілля Матвієнко пережили блокаду Маріуполя, були поранені під час обстрілів, а ворог убив їхніх батьків. В обіймах Іллі померла його мама, тіло Кіриного батька лишилося під завалами. Осиротілих дітей викрали окупанти, їх дивом вдалося повернути в Україну і нині вони живуть в Ужгороді: Кіра з дідусем, Ілля з бабусею. Благодійники подарували їм квартири. Діти навчаються в місцевих школах і розповідають світу про пережите. Ілля та Кіра стали голосами тисяч українських дітей, яких досі не повернули з російського полону. Володимир Зеленський нагородив їх державною нагородою Майбутнє України за мужність, відвагу та патріотизм. Ледь звільнилася з російського полону: історія Кіри — То було 17 березня. Почались дуже сильні обстріли району. Тато вийшов на балкон, стріляли саме у вікна. Йому у голову попало, — згадує 15-річна Кіра. Вона до дрібниць пам’ятає день, коли ворог убив її батька Євгена, чемпіона України з водного полу. Це сталося на її очах. З дівчиною тата і її дітьми Кіра намагалася вижити у зруйнованому Маріуполі. Тижнями ховалася в підвалах без їжі, світла та води. А коли разом із дорослими пішки вибиралися з обстріляного міста, підірвалася на ворожій розтяжці. Ми чуємо вибухи. Дорослий до нас підбігає, бо ми всі подумали, що це, напевно, прильот. У шоковому стані ми не відчували болю, ми нічого взагалі не відчували. Там їх знайшли окупанти й вивезли спочатку до Мангуша, а потім до лікарні у Донецьку. Кіра майже місяць чекала дідуся, єдиного родича, який залишився в Україні. Її мама померла давно і дівчинку хотіли відправити в інтернат. — Мені вже почали потихеньку натякати, що готуйся, тебе, можливо, вивезуть в дитбудинок кудись. Дідусь встиг приїхати за день до її виписки. Кіра стала першою дитиною, яку вдалося звільнити з російського полону. Зробити це було не просто. — Почали докладати всіх можливих і неможливих зусиль. Слава Богу, її повернули. Тоді не було ще механізмів, як повертати. Зараз напрацювання вже є, — каже дідусь Олександр. Кіра пройшла реабілітацію у столичному Охматдиті, потім жила з дідусем у Чернівцях, а торік переїхала до Ужгорода. Читати на тему Самотужки відкопала з-під завалів! Історія мужньої Аріни, яка врятувала тата від смерті Українські діти — відображення сміливості нашої нації. Попри юний вік, вони здатні на сміливість, якій можна позаздрити. Зібрали історії відваги юних українців. Як живе після втрати мами Ілля Прихисток знайшов тут і Ілля Матвієнко, перший український хлопчик, якого повернули з російського полону. Він теж із Маріуполя. Йому щойно виповнилося 13, вчиться у місцевій школі. Ілля теж пережив блокаду Маріуполя. У березні 2022 року ворог обстріляв місто і важко поранив хлопчика та маму. Через кілька годин жінка померла в його обіймах. Сироту окупанти вивезли на територію так званої ДНР. Донецькі лікарі хотіли ампутувати Іллі пошматовану ногу, але бабуся встигла забрати онука. Він був ніякий. Він боявся всього: стуку, грому, шороху. Не було в нього пам’яті після контузії. Ілля досі оговтується від пережитого, любить малювати, збирати конструктори, а ще м’які іграшки й тварин. Обом родинам благодійники подарували в Ужгороді квартири. Вони були повністю обладнані та мали все необхідне для життя. Кіра перейшла в 10 клас, захоплюється танцями. Обоє знайшли тут друзів і намагаються просто бути дітьми. Вони пережили найстрашніше і стали символом стійкості та голосами тисяч українських дітей, яких досі не повернули з полону. — Я це розказую всім, щоб не думали, що це все брехня, щоб нам допомагали, щоб продовжили підтримку нашої країни, тому що наша країна дуже справді потребує цього, — стверджує Ілля. Росія робить українських дітей круглими сиротами. Ми розповідали трагічну історію Кирила, чиї батьки загинули під завалами будинку в Києві. Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно! Теги: діти, Маріуполь Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Самотужки відкопала з-під завалів! Історія мужньої Аріни, яка врятувала тата від смерті Українські діти — відображення сміливості нашої нації. Попри юний вік, вони здатні на сміливість, якій можна позаздрити. Зібрали історії відваги юних українців.