Колись заможне фермерське село Благодатне на Миколаївщині окупанти розбили вщент. Там понад вісім місяців точилися жорстокі бої. Село знищене, немає жодного вцілілого будинку. Читай у нашому матеріалі, як люди самотужки відновлюють Благодатне.
З п’яти сотень місцевих у Благодатне все ж повернулося з десяток людей. І на руїнах, без світла та води взялися відновлювати господарство та техніку. До села практично ніхто не приїздить, тому місцеві розраховують лише на себе.
До початку повномасштабної війни в цьому фермерському селі жили майже півтисячі людей. Зараз воно перетворилося на примару. Село Благодатне майже повністю стерли з лиця землі, жоден будинок не вцілів.
На вулицях і досі стоїть розтрощена техніка окупантів. У місцевому садочку серед руїн стоять маленькі ліжечка та іграшки.
Коли ми вперше сюди заїхали, хотілося плакати, зараз уже якось звикли. Трохи пристосувалися, — каже місцевий житель Віктор.
Віктор — один з 12 місцевих, які повернулися в село. Люди й досі живуть тут без світла та води. Дорога до його дому всіяна вирвами. Росіяни накривали село з усієї можливої зброї, багато садиб просто випалені.
Від його будинку залишилися самі стіни. До зими Віктор хоче зробити хоча б кухню, щоб було, де ночувати. Навіть у потрощеному росіянами житлі він не втрачає надію, розповідає: разом з іншими чоловіками, які повернулися, самотужки розміновують поля та ремонтують розбиту техніку.
Трактор був геть розбитий, робили місяць. У цьому колесі 19 латок, а в тому — 23, — показує Віктор.
Коли місцеві взимку тільки-но почали повертатися, оселилися в ледь вцілілій літній кухні пані Люсі. Майже всю зиму прожили тут усімох. Люся розповідає: до села практично ніхто не приїздить, місцева влада обіцяє все відбудувати, а нині пропонують переселитися до сусіднього села.
Люди їхати нікуди не хочуть, ладні навіть самотужки братися за відбудову.
Ми живемо півроку, чому до нас ніхто не їде? Всі кажуть, село не розміноване, тому їхати не хочуть. Значить, будемо своїми силами відновлювати, — каже жителька Благодатного Люся.
Жінка з болем згадує пережиті страхіття, як ховалася з дітьми у підвалі, як до їхнього подвір’я вдерлися росіяни, як виїжджали, не маючи надії, що виживуть під обстрілами окупантів. Попри все, Люся повернулася додому, і навіть серед руїн вірить: рідне Благодатне знову оживе.
Раніше ми розповідали, як у Тернових Подах живуть дві родини на все село.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!