Нині українців тішить не так багато речей, проте перехоплені розмови від СБУ, де окупанти жаліються своїм рідним, завжди поліпшують настрій.
Тож традиційно ділимося новими “перлами”.
Ви — сором, боягузи, який приклад ви подаєте? Як ви виховуватимете своїх дітей? Як ви будете дивитися у вічі своїм батькам, матерям?
Цими словами російських військових присоромлюють не за те, що ті напали на суверенну державу та сотнями катують, ґвалтують і вбивають беззбройне мирне населення України.
Так військове окупаційне командування ганьбить російських армійців, які відмовляються виконувати злочинні накази.
Окупант: — Та я у відмову сьогодні пішов.
Співрозмовниця: — Тобто?
Окупант: — Ну, від передової.
Співрозмовниця: — Це як? Я не розумію.
Окупант: — Ну, відмовився виконувати поставлені завдання.
Відчайдушні росіяни готові калічити себе, щоб повернутися додому, а інші ладні сидіти за ґратами, головне — не воювати. І російські матері вже погоджуються сушити сухарі, аби їхні сини живими повернулися з війни.
Мати окупанта: — Та мені все одно, нехай тебе вже судять. Але ти, головне, будь живим мені. Я тобі чудово дивитимуся в очі. Мені потрібний живий син.
Росіяни навіть церковних служителів залучили, щоб ті агітували окупантів воювати.
Окупант: — Вони батюшку привезли, щоб нас тут агітувати. Ой, тут, мам, ціла делегація приїхала. Каже: “Чому не хочеш?” Кажу: “Як чому, у мене немає сил більше ні фізичних, ні моральних”.
Російські військові зізнаються, що не знають своєї цілі перебування в Україні та за що вони воюють. Цікаво, як довго ще Кремль буде замилювати очі своїм військовим та відправляти їх на вірну смерть?
Хоча, напевно, цікавіше те, як довго ще російський народ лишатиметься зазомбованим — одвічне риторичне питання.
Хоча окупанти й зізнаються у своїх звірствах телефоном, але говорять не про всі. В Маріуполі російські військові застосували отруйну речовину невідомого походження. Застосування хімічної зброї суворо заборонене у всьому світі. Раніше ми розповідали, що таке зарин та як захиститися.