Усі українці, мабуть, пам’ятають хоробрість захисників зміїного. Їхня знаменита фраза окреслила незламність нашого народу і підтвердила, що ми не здамося. За сам острів довго точилася боротьба, він був важливим для росіян. Але наші захисники його повернули, але як це відбувалося? Військовослужбовець Іван Залізняк Пилипчук розповів для Першого про свою службу в лавах ГУР, про те, як відбувалася висадка та встановлення українського прапора на острові Зміїний, про тяжке поранення, а також про те, яким бачить майбутнє України та Росії. Україна має стати форпостом для Європи, де люди розуміють ціну, яку ми заплатили для свободи, — саме так вважає воїн. Готувався до повномасштабного вторгнення Іван служив у полку Азов ще за часів АТО. Каже, що потроху готувався до повномасштабного вторгнення: деякі речі в нього збереглися з попередньої служби, деякі докуповував. Навіть вид тренувань у спортивному клубі змінився — з єдиноборств перейшли до гірської підготовки, альпінізму, вчилися комплектувати речі, щоб довго виживати в умовах без води тощо. Про висадку на острів Зміїний — Інформація щодо острова Зміїного була досить суперечна. Одні розвіддані казали, що росіяни звідти пішли після ракетного удару ЗСУ, інші — що якісь рухи на острові є. За його словами, потрібні були добровольці, які готові піти в човен. Попередня операція була на гелікоптерах, а цю вирішили робити на човнах. Тож бійці на човнах, у холодній воді, близько трьох-чотирьох годин у шторм, бо саме такі погодні умови найкращі для проведення такої операції, рухалися до острова. Це була операція ГУР з 73-ім центром ССО. Це був стрибок у невідомість. Тоді вперше я залишив свої документи, телефон, записав пароль від нього та номер, кому треба буде подзвонити, якщо я загину. Читати на тему Він виконує найнебезпечніші авіамісії! Про вильоти в Маріуполь та на Зміїний від пілота гелікоптера Як пілот гелікоптера виконував небезпечні вильоти й дивом вижив під час російського обстрілу. Він розповідає, що Зміїний був повністю замінований, частина групи відмовилася підійматися, бо це було небезпечно. — Я і покійний Олег Субота побачили колії від гусеничної техніки, яка йшла нагору. Він мені запропонував: “Підіймімося, встановимо прапор”. Не знизу острова, а саме на горі. Як ми стрибали у воду і плили… Ти уявляєш в бронежилеті плести в морі? Для цього потрібна хороша фізична підготовка, а якщо в тебе ще й медична сумка, а ще зброя… Ми встановили прапор, побігли до човна, відплили на 100 м, і потім стався ракетний удар. Росіяни побачили прапор і завдали удару. Але це була не остання операція на Зміїному, — акцентує боєць. Він отримав поранення, в його тілі було 17 уламків, один з яких потрапив в око. Але навіть після кількох операцій він виконував завдання. Україна має знати своїх героїв та пам’ятати їхні подвиги. Раніше ми в інтерв’ю Вікнам дружина загиблого льотчика Михайла Заремби, який загинув під час виконання завдання на Зміїному, розповіла про чоловіка та деталі аварії. А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше! Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Він виконує найнебезпечніші авіамісії! Про вильоти в Маріуполь та на Зміїний від пілота гелікоптера Як пілот гелікоптера виконував небезпечні вильоти й дивом вижив під час російського обстрілу.